💙💛 Класика💙💛 Зарубіжна література💙💛 Дитячі книги💙💛 Сучасна проза💙💛 Фантастика💙💛 Детективи💙💛 Поезія💙💛 Наука, Освіта💙💛 Бойовики💙💛 Публіцистика💙💛 Шкільні підручники💙💛 Фентезі💙💛 Блог💙💛 Любовні романи💙💛 Пригодницькі книги💙💛 Біографії💙💛 Драматургія💙💛 Бізнес-книги💙💛 Еротика💙💛 Романтична еротика💙💛 Легке чтиво💙💛 Бойовик💙💛 Бойове фентезі💙💛 Детектив💙💛 Гумор💙💛 Езотерика💙💛 Саморозвиток, Самовдосконалення💙💛 Психологія💙💛 Дім, Сім'я💙💛 Еротичне фентезі💙💛 Жіночий роман💙💛 Сучасний любовний роман💙💛 Любовна фантастика💙💛 Історичний роман💙💛 Короткий любовний роман💙💛 Детектив/Трилер💙💛 Підліткова проза💙💛 Історичний любовний роман💙💛 Молодіжна проза💙💛 Бойова фантастика💙💛 Любовні романи💙💛 Любовне фентезі💙💛 Інше💙💛 Містика/Жахи💙💛 Різне
всі жанри
Свіжі відгуки
Гість Тетяна
9 листопада 2024 18:08
Інтригуючий детектив. Дуже сподобалася книга
Червона Офелія - Лариса Підгірна
Олена
31 жовтня 2024 19:00
Cучасне українське любовне фентезі - обожнюю 👍 дякую авторці
Неідеальна потраплянка - Ліра Куміра
Таміла
29 вересня 2024 17:14
Любовна фантастика - це топ!
Моя всупереч - Алекса Адлер
Василь
23 вересня 2024 12:17
Батько наш Бандера, Україна Мати…
...коли один скаже: Слава Україні! - Степан Бандера

Щоденник Ніни - Рін Фольк

Читаємо онлайн Щоденник Ніни - Рін Фольк
29

Кожного наступного робочого дня Ніна з надією підіймала голову, варто було задзеленчати дзвіночкам. І так до кінця тижня.

А потім і весь наступний. Дівчина розуміла, що М. тут більше не з'явиться. Вона сама на цьому наполягала. Проте не народилася ще та людина, яка здатна розібратися у справжніх бажаннях жінки. У тому числі — і сама жінка.

Ніна скучала за своїм, чи то не своїм М. так сильно, що це й колега її помітила. Євгенія Іванівна навіть запропонувала попрацювати за Ніну цілий тиждень, якщо та надумає взяти відпустку.

Сидіти вдома цілих сім днів?! Ні, це занадто.

Їхати нікуди не хотілося. Зовсім. Ніщо не зрівняється зі знайомим лісовим озером. Справжня подорож у далекі країни, можливо, відвернула б Ніну від непотрібних і нескромних спогадів, але коштів на таку розкіш у дівчини не було.

Тому Ніна видавила посмішку, подякувала співробітниці, яка традиційно забігла в гості, і відмовилася.

— Твоя справа, звісно ж. Мені, як ти розумієш, через день зручніше. До того ж невідомо, скільки ще ми зможемо насолоджуватися тишею. Не подобаються мені ці заможні покупці. Будинок йому сподобався, чи що? Не жіночі ж романи?

Ніна стрепенулась.

— Кому «йому»?

— Граніту. Щось він зачастив.

М. заходить у магазин, коли її немає? Чи купує він книги для невідомої жінки?

— І скільки разів він… робив тут покупки?

— Минулого тижня один раз. Вчора ще. Три книги. Романи твої улюблені придбав. — Зазвичай Ніна не лаялася, але тут не стрималася. Невже немає інших магазинів? — Підозріло, вірно? А якщо зважити на сферу його інтересів…

Ні, про бізнес Граніта Ніна знати не хотіла. А ось про…

— Можливо, він дружині книжки купував.

— Віталіні? Ти б її бачила!

«Ні, ні, і ще раз ні! Втім…»

— А що з нею не так?

— Ще і як «все так»! Красуня писана. Прикрашена усім, чим тільки можна, а не лише відповідним статусом.

Ну от!

Ніна остаточно зажурилася.

А чого вона чекала? Сама напросилась.

Дівчина намагалася бути справедливою.

— Це ще зовсім не означає, що вона не любить читати.

— Не означає. Освіта у неї — вища юридична. Стажувалася у найкращих західних фірмах. Татко працює у міністерстві юстиції.

«Так. Ніно, забудь про М., і негайно».

— Зрозуміло. Бізнесвумен.

— Нічого тобі не зрозуміло. Не працювала ця жінка жодної хвилини, як Граніт-молодший по-серйозному увійшов у бізнес.

Ніна потрусила головою. Зрозуміла, що нічого не зрозуміла.

— Яка різниця, працювала вона чи ні?

— З чуток, а мої джерела вкрай рідко помиляються, Граніт-старший був не з бідних, але в гору пішов після того, як потоваришував із татком Віталіни. Мабуть, захотіли дітей побрати.

— І що тут такого? Усіляке трапляється. Можливо, вони закохалися — дітки?

Як не важко все це вимовлялося, Ніна намагалася говорити без заздрощів, наче про погоду, але в душі все кипіло та переверталося. Їй не варто було розпитувати про Граніта — заради власного спокою, але Ніна не зуміла стримати інтерес.

— Може й так. Тільки йому на той час було дев'ятнадцять, а Віталіні – двадцять п'ять.

«Це що ж виходить — дружина старша на шість років? І тому М. робить те, що робить? Не нагулявся?

Ніні не хотілося думати про Максима погано. Не виходило.

— Дурниці все це, якщо вона, як ти кажеш, красуня. До того ж якщо не хоче працювати та може собі це дозволити, то чому ні?

Невже вона захищає дружину М.?! Навіщо, хто б сказав…

— Красуня, це точно. Тільки чоловік її вдома майже не буває.

Ніна насторожилася.

— І що?

— І дітей у них немає.

Навіть так? Скільки їй? Сорок три?

— Чужа сім'я — таємниця за сімома печатками.

— Точно, темна справа.

«Якщо Євгенія Іванівна зараз скаже, що М. заводить коханок направо та наліво…»

— Можливо, людина працює, і на сім'ю не вистачає часу.

— Зрозуміло, що трудиться. Капітал зростає. — Жінка підхопила гаманець і вже біля дверей помітила: — Як-то кажуть, у зв'язках, що ганьблять, не помічений, але не хочеться вірити, що такий гарний чоловік обходиться без сексу. Місяцями, якщо не роками.

— Євгеніє Іванівно! — обурилася дівчина, бо у цей момент увійшла покупниця.

— А що тут такого? Це — життя.

І що на це скажеш?

— Мабуть.

Ніна точно знала, що М. без сексу не обходиться. Але з ким він займається цим ділом зараз? Хто був у Граніта до неї, дівчина знати не хотіла.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
Відгуки про книгу Щоденник Ніни - Рін Фольк (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: