Гірка правда - Віктор Варфоломійович Поліщук
Суверенна Українська Влада
Суверенна Українська Влада запевнить українському народові лад і порядок, всесторонній розвиток усіх його сил та заспокоєння всіх його потреб.
Організація Українських Націоналістів під проводом Степана Бандери взиває підпорядкуватися створеному у Львові Краевому Правлінню, якого головою являється
Ярослав Стецько.
Слава Героїчній Німецькій Армії і її Фірерові Адольфові Гітлерові!
Україна для Українців! Геть з Москвою! Геть з чужою владою на українській землі! Будуймо свою Самостійну Українську Державу!
Версія друга
:
АКТ ПРОГОЛОШЕННЯ ВІДНОВЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ
1.Волею українського народу, Організація Українських Націоналістів під проводом Степана Бандери проголошує відновлення Української Держави, за яку поклали свої голови цілі покоління найкращих синів України.
Організація Українських Націоналістів, яка під проводом її творця і вождя Євгена Коновальця вела в останніх десятиліттях кривавого московсько-більшовицького поневолення завзяту боротьбу за свободу, взиває весь український народ не скласти зброї так довго, доки на всіх українських землях не буде створена Суверенна Українська Влада.
Суверенна Українська Влада запевнить українському народові лад і порядок, всесторонній розвиток усіх його сил та заспокоєння його потреб.
2. На західних землях України твориться Українська Влада -яка підпорядкується українському національному урядові, що створиться у столиці України - Києві.
Українська національно-революційна Армія, що твориться на українській землі, боротиметься далі проти московської окупації за Суверенну Соборну Державу і новий, справедливий лад у цілому світі.
Хай живе Суверенна Соборна Українська Держава!
Хай живе Організація Українських Націоналістів!
Хай живе Провідник Організації Українських Націоналістів - Степан Бандера!
Льва-Город, 30. червня, 1941 р., год. 20
Ярослав Стецько
Голова Національних Зборів
Ось таке! "Акт 30 червня" один, але у двох версіях. Чому? Неупереджена людина, порівнюючи ці дві версії, побачить не тільки правописні різниці, але й багато дечого іншого. Побачить, що в другій версії немає отого: "Слава Героїчній Німецькій Армії і її Фірерові Адольфові Гітлерові!" Побачить, що немає у другій версії отого: "Україна для українців!" Натомість у другій версії якимось чином народився цілий абзац, якого немає в першій версії: про "Українську національно-визвольну Армію". Це вже Я. Стецькові було 1967 р. потрібне для підбудови легенди про УПА. Але в той же час зайвим було 1967 р. демонструвати перед світом тодішнє, 30-го червня 1941 p., проголошування слави німецькій героїчній армії і її фюреру А. Гітлеру.
В обох наведених тут версіях збережений правопис. Гадаю, що порівняльна студія двох наведених версій "Акту 30 червня" могла б стати вдячною темою докторської дисертації, в якій би висвітлювалося тло і причини, а також умови проголошення "Акту 30 червня", і причини його пофальшування, якого допустився сам "вождь" - наступник Ст. Бандери - Ярослав Стецько.
"Акт 30 червня" - це справді евенемент в історії творення держав: один політичний рух, радше лише його відлам, узурпує собі право проголошувати постання держави від імені цілого народу!
Наведена тут перша, правдива? версія "Акту 30 червня" є доказом: а) узурпації влади, вчиненої ОУН-б; б) вождівської, отже фашистської системи в ОУН і в покликаній нею до життя "державі"; в) расового підходу до державного будівництва ("Україна для Українців!"); г) преклоніння ОУН-б перед Гітлером і гітлеризмом.
Похідні групи. Українська допоміжна поліція"Нахтігаль" і "Роланд", це тільки невеличка група українських націоналістів, які виконували завдання Абверу, йшли в одностроях разом з німецькою армією на схід. Така кількість диверсантів аж ніяк не влаштовувала Абвер й служби поліції. Вислуговуючись диверсійним і поліційним службам, обі ОУН мали на оці ще й свої власні інтереси -захопити адміністрацію в терені, щоб мати свого роду трамплін до створення уряду, або хоч його ерзацу. За таких умов обі ОУН, виконуючи завдання Абверу й поліційних служб гітлерівської Німеччини, виконували одночасно роботу на свій рахунок. Прикладом такого поєднання інтересів гітлерівців і ОУН була діяльність Уласа Самчука, редактора газети "Волинь" у Рівному, описана ним же у книжках "На білому коні" і " На коні вороному".
Обі ОУН, заздалегідь підготовлені до діяльності на випадок війни проти СРСР, зразу після її вибуху послали вслід за передовими частинами німецької армії своїх членів -агітаторів, організаторів місцевої адміністрації. Саме тому, що обі ОУН посилали вслід за німецькою армією своїх людей окремо, які організували, між іншим, українську допЬміжну поліцію - не можна говорити про те, що ця поліція була "бандерівською" чи "мельниківською". Націоналісти в Галичині не були спочатку зорієнтовані, що в ОУН стайся розлам. Одночасно з творенням місцевої адміністрації, поліції, видаванням газет, кожна ОУН вела пропаганду з метою схилити націоналістів на свій бік (така ж діяльність іде й тепер, 1992 року, на Україні, про що буде мова далі). Обі ОУН активно провадили роботу в напрямі націоналістичного піднесення духа українців. Організовувались різні заходи, як сипання могил, відзначування національних свят тощо. Все це відбувалося в атмосфері патріотичного піднесення народу, погляди якого обі ОУН скеровували в бік націоналістичного світогляду - ненависті, нетерпимості, обвинувачування за тогочасну гірку долю "чужинців", "зайдів", "займанців". "Акт ЗО червня" і його пропагатори, а також прихильники ОУН-м робили своє. Невеличку картину з того періоду показує редактор торонтського щомісячника "Нові дні", демократ, справжній патріот України,
