Гірка правда - Віктор Варфоломійович Поліщук
Згідно до статті III Конвенції у справі запобігання й карання злочинів народовбивства, ухваленої Генеральною Асамблеєю ООН 9.12.1948 p., такі дії підлягають покаранню:
а) народовбивство
б) змова з метою вчинити народовбивство
в) безпосереднє й публічне підбурювання до скоєння народовбивства
г) намагання вчинити народовбивство
д) співучасть у народовбивстві. [225]
Згідно до статті II названої Конвенції народовбивством є "вбивство членів групи". Євреїв убивали тільки тому, що вони були євреями, тобто національною групою. Львівських професорів убили тільки тому, що вони були польською інтелектуальною елітою у Львові, отже теж групою. Допомога у такому вбивстві є співучастю. І від цього ОУН не виправдається. У її некористь свідчать підписані нею заклики до знищування євреїв, поляків, москалів. Дарма, що проф. Я. Пеленський домагається від польської сторони "автентичної документації для доведення таких тверджень". Кримінальна процедура усіх цивілізованих країн знає інститути різних доказів, у тому й свідчень свідків, з описів очевидців у листах, літератури-мемуарів, а навіть з непрямих доказів винуватості, на які складаються різні проміжні факти, на підставі яких встановлюєься основний факт.
Ось дрібненький факт: Ірена Зелінська з Рацібожа, що в Польщі, написала: Хтось дав знати до Гестапо, що жителі села Оборки недалеко Цуманя на Волині помагають євреям, і дня 8 листопада 1942 p., вранці, ми побачили декілька великих авт, в яких були гестапівці й українська поліція... Німці спільно з українською поліцією оточили село... робили обшуки з метою найти євреїв, потім усіх, кого знайшли з чоловіків, забрали до Цуманя до в'язниці. [226] То це що - не доказ? Тим більше, що можна встановити точну адресу того свідка.
Про відношення, які панували між українською і німецькою поліцією, яскраво свідчить чільний діяч ОУН-м Михайло Селешко:
Вінницька (німецька - В.П.) поліція влаштовувала колегам по фаху (українській поліції - В.П.) товариський вечір. На вечері їли й пили до безконечності і вже у паяному стані говорили промови. Пізніше українські поліцисти-гості танцювали українські танці, а німці бравурно їх оплескували. Мені довелося ті пяні промови перекладати на німецьку мову. Далі йшли змагання в співі, початково всі співали, а потім українці окремо і німці окремо, а під кінець був такий хаос, про який нічого іншого не можна було сказати, як тільки хто кого перекричить. Тоді мені довелось переживати несмачні сцени паяного братання. [227]
Українці, що жили під час окупації в Вінничині, або й в інших областях Наддніпрянщини, прочитавши сказане тут, хай собі пригадують, як німці поводились з населенням. І нехай порівняють ту поведінку з братанням українських поліцаїв з німецькими. А поданий тут опис походить від члена ОУН-м.
Мар'ян Бєрнацький з села Міхалув, воєв. Ополє, свідчив: Євреї, що втікли з гетт в різних місцевостях, назагал ховалися в лісах, що поблизу польських сіл, бо поляки надавали їм допомогу. Про цей факт досконало знали німці, зокрема ж українська націоналістична поліція, яка час до часу робила облави в таких лісах, виловлювала й розстрілювала євреїв, які там ховалися. [228]
Такі свідчення можуть навіть становити "автетичну документацію" в розумінні проф. Я. Пеленського. Таких свідчень в одній тільки книжці - десятки. їх, подібних доказів, при добрій волі, можна ще й сьогодні зібрати тисячі.
Крім цього треба пам'ятати й про таке: екстермінація, це заглада, поголовне винищування. За умов екстермінації мало залишається безпосередніх свідків. Проте це - не виправдання для злочинців.
Те, що робили "похідні групи" обох ОУН - організування місцевої адміністрації, поліції, розбурхування національних почуттів на заквасці ненависті до поляків, євреїв - було на Руку гітлерівцям. Навіть розбурхування чистого, не зараженого націоналізмом, патріотизму, коли він мав 6РІ служити гітлерівцям - не було на часі за умов гітлерівської окупації. Проте ОУН, як доказує аналіз подій, не мала на меті добра українського народу. Вони обі навіть між собою вели боротьбу на смерть. Мельниківці обвинувачують бандерівців у вбивствах, натомість бандерівці обвинувачують мельниківців в участі в переслідуванні їх членів німцями при активній допомозі мельниківців. Не можу віднайти статті, в якій писалося про участь згадуваного тут д-ра Зіновія Кницщ в допитуванні бандерівців службою Гестапо.
Обі ОУН, висилаючи на Україну свої "похідні групи", спричинили багато зла українському народові. Того зла вони ніколи не визнали.
"Похідні групи" пройшли теж Волинню, тим тихим краєм з трудолюбним народом, який і не відав, і не знав про ОУН, зокрема ж про ОУН-б. Про це так говорить людина, якій треба вірити: євангельський християнин Михайло Подворняк:
Німецьке військо проходило селами та містами і того самого тижня чиясь рука розвісила в кожному селі на будинках великі аркуші друкованих відозв. Там було написано, що у Львові створився вже український уряд, організується українське військо, відроджуєтья і постае Соборна Самостійна Українська Держава. Під такими відозвами великими чорними літерами стояло імя: Степан Бандера. Багато наших людей по волинських селах не знали того імені, бо перед самою війною жодні українські газети з Галичини до нас не приходили, а тому вони не знали жодних партій, жодної української політики, а тому й не розуміли, хто це там у тому далекому Львові творить Українську
