Гірка правда - Віктор Варфоломійович Поліщук

- Конкретно, я хочу вам запропонувати, щоб ви взяли участь у працях Державної Комісії ОУН.

- Ви це з власної ініціативи?

- Так. До мене належить добір людей, але заки я висту паю з такою пропозицією, раджуся з іншими.

Туди стежка в горох! Значить, це вже перейшло через млинок РП ОУН.

- Знаєте, якось ніяково себе почуваю. Ціла та імпреза з Урядом", не гнівайтеся, але оперетою заносить.

- Вам це тільки так на початку здається, а от пождіть, ввійдете між нас, за діло візьметеся, побачите - інакше будете думати.

- Що ж мав би в вас робити?

- Трохи запізно я довідався, що можу на вас розраховувати. Було б краще мені з вами говорити на початку, як тільки організувалася наша Комісія. Тепер уже багато місць обсаджено, ніяково й незручно знімати звідти людей. Звичайно, до студій можна братися в кожній ділянці, хоч би й зразу, та ми хотіли б вас бачити на одному з керівних місць.

- Не страште мене, бо втечу з сорому

- Жарт на бік! Ми маємо вільний ще одинокий (єдиний - В.П.) пост керівника ресорту (міністерства - В.П.) пошт і телеграфів - оферуємо його вам.

- Змилуйтеся, друже, я з поштою хіба тільки й мав до діла, що значки купував та експропріації для УВО робив!

- Не святі горшки ліплять... [200]

Ось вони - "державотворці"! Під чарку, під часничок! На голову українського народу! А самі, хоч і минуло понад двадцять років у той час більшовицької влади на Україні, тільки збиралися її вивчати! А в деяких пропагандивних матеріалах твердять до сьогодні, що ОУН завжди мала контакти з Україною. Чи ж не ясно з наведеної тут розмови двох чільних членів ОУН - як вона трактувала український народ, що вона знала про нього, про його життя? Бо мені -ясно! Я вже не кажу про те, що Зіновій Книш, доктор якихось наук (здається правничих, на мій, правника, сором) повинен розрізняти поняття імпорту й експорту. З контексту виразно виходить, що оба розмовці говорили про експорт уряду з Німеччини (з Генерального Губернаторства) в Україну. Бо з України ніхто такого уряду не збирався імпортувати.

Сильнішою була акція консолідації прихильників С. Бандери, яка довела напередодні війни до створення т.зв. Українського Національного Комітету (УНК), який мав бути єдиним виявом організаційної волі української еміграції до часу відновлення діяльності української держави в Києві. Його очолював д-р В. Горбовий. [201] Так каже д-р Володимир Кубійович.

Інакше про цей Комітет говорить Ришард Тожецький:

...на кілька днів перед вибухом німецько-радянської війни з ініціативи ОУН-Р (ОУН-б - В.П.) в Кракові постав Український Національний Комітет. До його складу увійшли, крім членів ОУН-Р, представники кіл української інтелігенції. Цей Комітет мав репрезентувати єдність націоналістів, якої де факто не було... його очолив кол. генерал Всеволод Петрів з Брна, другим секретарем став колишній віцемаршалок польського Сейму (з кол. партії УНДО) - Василь Мудрий Цей орган зустрівся з опозицією ОУН-м. Його не визнали німці. [202]

Василь Мудрий, про якого тут мовиться, хоч і був у проводі УНДО, проте він чомусь (?) брав участь у Конгресі ОУН в 1929 р.

В обох вказаних тут інформаціях ідеться про той самий комітет: УНК - Український Національний Комітет. То хто ж подає правдиву інформацію про очолювання того УНК -В. Кубійович, котрий твердить, що на чолі УНК став д-р В. Горбовий, чи Р. Тожецький, котрий говорить, що на чолі того Комітету став ген. Петрів, і В. Мудрий? Як не дивно, оба вони мають рацію. В. Кубійович говорить про фактичного голову УНК, котрим був бандерівець д-р В. Горбовий, натомість Р. Тожецький спирається на формальні повідомлення, згідно з якими власне ген. Всеволод Петрів і Василь Мудрий були формальними фігурантами в тому Комітеті. Це фігурантство мало "доказувати", що УНК був "загальнонаціональним" комітетом. А він не був навіть загальнонаціоналістичним.

Згідно до інформації Романа Ільницького, на перше офіційне засідання члени УНК зібралися щойно 22 червня 1941 р. - в день гітлерівської агресії на СРСР. [203] Тоді вже ніколи було бавитися у формальності, УНК став зовсім непотрібний бандерівцям. Вони, знаючи, що неспроможні консолідувати не тільки всіх оунівців розколотої ОУН, але й інших "державників" на зразок Василя Мудрого, вирішили діяти "по-революційному".

Вони - ОУН-б, зі Степаном Бандерою на чолі, уявили в своїх тісних головах, що вони не тільки партнери з Німеччиною (бож мали батальйони "Нахтігаль" і "Роланд", робили диверсійну роботу для самого адмірала Канаріса, їхнім посередником у служінні німцям був сам професор д-р Теодор Оберлендер!), але можуть її, Німеччину, поставити перед доконаними фактами! Справді - така думка могла зродитися тільки в таких головах, які відкидали розум (Сказати, що розум кермує людиною, так само немудро, як сказати, що нею кермують очі Розум це око, через яке бажання бачить свій шлях, щоб себе заспокоїти - Дм. Донцов: 'Націоналізм", стор. 257), а керувалися виключно волею (Воля.... є перша галузка дерева життя. В цій волі немає жодного декартівського "Cogito, ergo sum". Інтелект - засада другорядна - Дм. Донцов: там же).

Коли