Піонери або Біля витоків Саскуеханни - Джеймс Фенімор Купер
— Ніколи! — вигукнув молодий мисливець так палко, аж священик і його дочка, що заслухалась мовою індіанця, мимохіть здригнулись. — Швидше лісовий вовк полишить свою здобич, аніж цей чоловік відмовиться від багатства, до якого він добирався звивистим шляхом змії.
— Замовкни, сину мій, замовкни! — перебив його містер Грант. — Не давай волі своїм почуттям. Шкода, якої випадково завдав тобі суддя Темпл, роз'ятрила образи, заподіяні колись твоїм предкам. Але затям: поранено тебе ненавмисне, а кривда, заподіяна твоєму народові, — це наслідок політичних змін, які в історії людства не раз приборкували гордість можновладців і стирали з лиця землі могутні народи. Де тепер філістімляни, що так часто тримали в рабстві дітей ізраїлевих? Де Вавілон, що купався в розкошах і пороках і, засмілений пихою, називав себе повелителем народів? Згадай молитву, з якою ми звертаємося до Всевишнього: «Прости ворогів наших, і гонителів наших, і кривдників і зм'якши їхні серця». Не суддя Темпл занапастив твоїх одноплемінців, а весь його народ; рана ж твоя скоро загоїться.
— Рана! — відгукнувся юнак, збуджено походжаючи по кімнаті. — Невже ви справді гадаєте, сер, що я вважаю цю людину вбивцею? О ні! Він надто підступний, надто легкодухий для такого злочину! Але нехай він і його дочка купаються в розкошах — прийде ще день відплати! Ні, ні, — вів він далі, трохи заспокоївшись, — це тільки могіканин запідозрив його в замаху на моє життя, а я зовсім такого й не думав.
Він сів, сперся ліктями на коліна й закрив обличчя руками.
— Це шаленство він успадкував від своїх предків-дикунів, — шепнув містер Грант дочці, що з ляку схопила його за руку. — Ти ж чула, що говорив індіанець про його походження. І ні освіта, ні наша свята віра не змогли до решти вигнати лихі пристрасті з його душі. Але час і лагідне піклування ще, може, виправлять його.
Дарма, що священик говорив пошепки, юнак почув його слова й, підвівши голову, мовив уже спокійно, але з якоюсь дивною посмішкою:
— Хай вас, міс Грант, не тривожать ані моя нестриманість, ані мій одяг. Я піддався почуттям, які мені слід було б погамувати. Ваш батько правду каже, в цьому винна кров моїх предків, та я не хотів би заплямувати честь мого роду — єдине, що в мене лишилось. Так, я пишаюся тим, що веду рід від вождя делаварів, найшляхетнішого з войовників. Старий могіканин був його другом і може підтвердити правдивість моїх слів.
Тоді заговорив містер Грант. Помітивши, що юнак заспокоївся, а старий вождь уважно його слухає, він виголосив довгу промову про те, що найвищий обов'язок християнина — прощати образи. Тривало це з годину, а тоді гості підвелися й, розпрощавшись, пішли. Могіканин подався до селища, а молодий мисливець — до озера. Священик довго стояв на ґанку, дивлячись услід старому вождеві, який ішов стежкою з легкістю, дивною для його років.
В задвірковій стіні будиночка було вікно, що виходило на озеро, і біля того вікна, повернувшись до приміщення, містер Грант застав Луїзу; дівчина пильно стежила за темним силуетом, що рухався в напрямку східного схилу долини. Священик упізнав молодого мисливця — той сягнистою ходою ішов уже по твердому снігові, що ховав замерзле озеро, до хатини, де, як було відомо священикові, мешкав Шкіряна Панчоха. Хатина та стояла край озера, під бескидом, порослим соснами й гемлоком. Через якусь мить молодий мисливець увійшов у тінь дерев на далекому березі.
— Дивно, як довго зберігаються дикунські нахили в людей цієї дивовижної раси, — мовив священик. — Але якщо він не зійде з шляху, що його обрав, то, безперечно, незабаром подолає їх назавжди. Нагадай мені, Луїзо, щоб я дав йому почитати проповідь «Про небезпеку ідолопоклонства», коли він ще завітає до нас.
— Невже ти думаєш, тату, що він може повернутися до віри своїх предків — до ідолопоклонства?
— Ні, дитинко, — усміхнувся містер Грант і погладив її біляву голівку. — Кров білої людини не дозволить йому це зробити, але часом ми створюємо собі ідолів з наших пристрастей.
РОЗДІЛ XIII
Вип'ю кухоль пива
За ячнеє зерня.
Застільна пісня
Там, де перехрещувалися головні вулиці Темплтона, стояв, як уже було сказано, заїзд із пивницею, що називався «Хоробрий драгун». За первісним планом, селище повинно було розташовуватися понад потічком, що струмів у долині, а вулиця, що вела від озера до «академії», мала правити за західну межу Темплтона. Однак найкращі плани часто руйнуються через міркування зручності. Ще в перші дні існування селища містер Голлістер — чи капітан Голлістер, як його величали, відколи він очолив місцеву міліцію, дарма що в регулярній армії він дослужився тільки до чину сержанта, — збудував свій дім просто поперек головної вулиці, геть чисто її замкнувши. Але за домом лишився вузький прохід, і подорожні користувалися з нього, щоб скоротити собі дорогу на захід; згодом там утворився справжній битий шлях, по обидва боки якого виросли будинки, і вже годі було тут щось виправити.
Це порушення плану майбутнього міста, який склав Мармедюк, мало два наслідки. По-перше, головна вулиця на половині своєї довжини раптом звужувалася теж наполовину, а по-друге, «Хоробрий драгун» став найпримітнішою будівлею в селищі після «палацу».
Ця примітність, а ще вдачі господаря та господині забезпечили перемогу пивниці над усіма її майбутніми конкурентами. Однак суперники все ж з'явилися — на протилежному боці, навскоси від «Хороброго драгуна» постала нова будівля, мешканці якої поклали собі за мету побити всяку конкуренцію. Ця будівля була дерев'яна, споруджена й прикрашена за тодішньою модою, — власне, це була одна з трьох згаданих уже копій «палацу». Горішні вікна були забиті дошками, щоб досередини не проникав холод, бо дім цей був ще не добудований, — правда, нижні вікна були засклені, а яскравий вогонь у кількох камінах свідчив про те, що тут уже поселилися люди. Фасад і стіна, що виходили на бічну вулицю, були побілені, а задвіркова стіна, так само, як і права, до якої мав прилягати майбутній сусідній будинок, були пофарбовані брунатною фарбою. Перед дверима височіли дві жердини, з'єднані вгорі поперечкою, з якої звисала величезна вивіска в різьбленій сосновій рамці з масонськими емблемами
