У серці Африки, або Пригоди Аллана Квотермейна - Генрі Райдер Хаґґард

нього. Вони є головними суддями в країні і в кримінальних, і в цивільних справах, хоча допускається й апеляція до ради сановників і від них до короля. Жерці мають величезну владу в справах етичного і релігійного характеру, аж до відлучення від церкви. І це серйозна і небезпечна зброя в їхніх руках! По суті, влада і права жерців необмежені, але я скажу, що жерці сонця — мудрі і обережні у своїх учинках. Вельми рідко трапляється, щоб вони виявили зайве завзяття, переслідуючи кого-небудь. Навпаки, вони схильні до пощади і милосердя, щоб уникнути ризику дратувати сильний, але добродушний народ, який покірно несе їхнє ярмо на своїй спині, але здатний повстати і скинути його з себе. Одне з джерел необмеженої могутності жерців — це монополія на письменність, знання з астрономії, що допомагає їм тримати народ у руках, передбачаючи йому затемнення і появу комет. У країні Цу-венді тільки дехто з вищого класу вміє читати і писати, але всі жерці обов’язково письменні і вчені.

Закони країни, загалом, сумирні та справедливі, багато в чому відрізняються від наших цивілізованих законів.

Наприклад, в Англії закон карає дуже суворо будь-який замах на чужу власність суворіше, ніж замах на життя людини. Це цілком зрозуміло у народу, переважаюча пристрасть якого — гроші і гроші!

Будь-яка людина може забити до смерті свою дружину або як найжорстокіше поводитися зі своїми дітьми, і це обійдеться дешевше, ніж якщо він спокуситься вкрасти пару старих чобіт. У Цу-венді на це дивляться інакше. Вбивство карається смертю, зрада, пограбування сиріт і вдів, святотатство, спроба порушити спокій країни — все це загрожує винуватцю смертю.

Його кидають до вогненної печі під вівтарем бога сонця. За іншу провину, враховуючи і неробство, винний засуджується до робіт при яких-небудь національних спорудах у країні/залежно від провини.

Соціальна система Цу-венді падає повну свободу будь-якій окремій особі, якщо тільки вона не порушує законів і звичаїв країни. Існує тут і полігамія, та більшість чоловіків має тільки одну дружину, щоб уникнути зайвих витрат. Згідно із законом, якщо чоловік має кількох дружин, він зобов’язаний надати кожній із них окреме приміщення. Перша дружина — це законна дружина, і її діти належать “до дому батька”.

Діти інших дружин належать дому своїх поважних матерів. Але перша дружина, вступивши в шлюб, може укласти умову, щоб її чоловік не мав інших дружин. Утім, це трапляється рідко, і жінки тримаються за полігамію, яка дає великі переваги першій дружині, що є, таким чином, главою кількох господарств. Шлюб тут вважається цивільним договором, і підкорення певним умовам є обов’язковим для обох договірних сторін, розлучення тут відбувається формально і з церемоніями. Загалом, Цу-венді добрий, веселий, м’якосердий народ. Між ними немає затятих торговців, немає особливої любові до грошей. Вони прагнуть заробити стільки, щоб прожити. Всі вони надзвичайно консервативні і з недовірою сприймають будь-які нововведення і реформи. Їхня грошова система — срібна, золото використовується тільки на декоративні прикраси. Торгівля тут ведеться здебільшого у вигляді мінової. Землеробство — головна справа жителів, і працюють вони старанно. Велика увага приділяється розведенню худоби і коней. Коні чудові, яких я ніколи не бачив у Європі або Африці.

Система податків дуже нескладна: держава бере третю частину заробітку землеробів, жерці одержують п’ять відсотків із залишків. Л якщо людина збідніє, то уряд підтримує її і допомагає. Якщо він ледачий, його посилають працювати на урядові будівництва, і держава бере на себе турботу про його дружин і дітей. Держава споруджує дороги і міські будинки і робить це дуже дбайливо. Вона має армію у двадцять тисяч чоловік, сторожу й інше.

За свої п’ять відсотків жерці служать у храмах, провадять релігійні церемонії, утримують школи, в яких навчають. Деякі храми мають своє окреме майно, але жерці не мають права власності.

Виникає питання, на яке я не можу відповісти: народ Цу-венді належить до цивілізованої чи до варварської раси? В деяких галузях мистецтва вони досягли високого ступеня досконалості, наприклад, в архітектурі або скульптурі. Гадаю, жодна країна у світі не могла порівнятися в цьому з ними. Але в інших речах вони зовсім нетямущі. Сер Генрі, дещо розуміючись на цьому, показав їм, як змішати кремнезем і вапно, а вони зізналися, що ніколи не бачили шматочка скла, і їхній глиняний посуд — первісний. Наші кишенькові годинники надзвичайно захоплювали їх. Вони не мали уявлення про електрику, пару, порох, книгодрукування, пошту. Вони уникнули, завдяки цьому, багатьох нещасть, оскільки давня мудра приказка свідчить: хто додає собі пізнань, той додає і горя! Щодо релігії: у ній немає нічого ані спіритуалістичного, ані піднесеного. Правда, дехто з Цу-венді говорить, що сонце — “вбрання духу”, але це вельми загальний і туманний вислів, багато хто вірить у майбутнє життя, але це якась первісна, необґрунтована віра, а зовсім не єство релігії.

Загалом, я не можу сказати, щоб я вбачав у релігії сонцепоклонників певну релігію цивілізованої раси, якими б не були їхні обряди, якими б не були піднесеними правила жерців, котрі, я впевнений, мають особливу думку щодо цього. Мені залишається сказати тепер тільки про мову Цу-венді і їхню каліграфію. Мова їхня вельми мелодійна, багата і гнучка. Сер Генрі запевняє, що вона схожа на новітню грецьку мову, якої я, на жаль, зовсім не знаю. Мова Цу-венді проста, її легко вивчити. Особливість її полягає в співзвучності й мелодійності та у точності висловлювань. Ми швидко зрозуміли мову, оскільки вона постійно звучала навколо нас. Вона мелодійно звучить у поетичних декламаціях, які полюбляє цей чудовий народ. Алфавіт Цу-венді, за словами сера Генрі, походить від Фінікії і, певне, дещо запозичує з єгипетського. Точно не скажу, оскільки мало розуміюся на цьому. Я знаю тільки, що алфавіт Цу-венді складається з двадцяти двох букв, із яких букви Б, Є й О дещо схожі на наші. Загалом, каліграфія їхня досить груба