У серці Африки, або Пригоди Аллана Квотермейна - Генрі Райдер Хаґґард
Потім Нілепта гукнула до себе чоловіка, мабуть, начальника охоронців, і віддала йому суворий і точний наказ, усміхаючись, кокетливо кивнула нам головою і вийшла із зали у супроводі Зорайї і варти. Коли обидві королеви пішли, офіцер, якому Нілепта віддала наказ, із виглядом глибокої пошани повів нас із зали різними коридорами і цілою низкою пишних апартаментів до великої кімнати, освітленої висячими лампами (вже стемніло), застеленої багатими килимами, уставлену ложами. На столі, в центрі кімнати, були приготовані наїдки, плоди і багато квітів. Тут було чудове вино в старовинних глиняних посудинах, красиві кубки із золота і слонової кістки.
Слуги, чоловіки і жінки, були готові служити нам, і поки ми їли, до нас звідкілясь долинув дивний спів. “Срібна лютня говорила, поки не пролунав владний звук труби!” — співав чийсь ніжний голос. Нам би здалося, що ми в земному раю, якби думка про огидного великого жерця не отруювала нашого задоволення. Але ми так втомилися, що ледве могли сидіти за столом, і скоро почали пояснювати жестами, що страшенно хочемо спати. Нас повели кудись і хотіли покласти кожного в окрему кімнату, але ми дали зрозуміти, що хочемо спати по двоє. Задля обережності ми поклали спати Умслопогаса з його сокирою в головній кімнаті, поблизу завішених дверей, які вели до нашого приміщення. Гуд і я лягли в одній кімнаті, сер Генрі й Альфонс — у другій. Скинувши з себе весь одяг, окрім сталевих сорочок, ми впали на наші розкішні ложа і вкрилися багатими, вишитими шовком ковдрами.
За дві хвилини я задрімав, аж раптом мене розбудив голос Гуда.
— Квотермейне! — сказав він. — Бачили ви коли-небудь такі очі?
— Очі? — запитав я крізь сон. — Які очі?
— Звичайне”, очі королеви Зорайї, так, здається, її звуть!
— О, я їй-богу не знаю! — позіхнув я. — Я не помітив! Думаю, що в них обох добрі очі!
Я знову задрімав. Гуд розбудив мене через п’ять хвилин.
— Квотермейне, послухайте!
— Ну, що там іще?
— Помітили ви, яка у неї ніжка?
Цього я вже не міг витерпіти. Біля мого ліжка на столі лежав мій капелюх. Майже мимоволі я схопив її і кинув прямо в голову Гудові.
Після цього я заснув сном праведника. Що стосується Гуда, не знаю, чи спав він, чи мріяв про чарівну Зорайю, та мені це байдуже!
Розділ XIII
НАРОД ЦУ-ВЕНДІ
Завіса опустилася на якийсь час, і актори нової драми принули в глибокий сон; всі сплять, мабуть, окрім Ні лепти, яка дала волю своїм поетичним здібностям і, лежачи в ліжку, не могла заснути, думаючи про іноземців, які відвідали її країну, що ніколи не бачила подібних гостей, розмірковуючи над тим, хто вони, що приховує їхнє минуле, порівнюючи їх із тубільними чоловіками. У мене немає поетчних здібностей, я хочу просто зібратися з думками і за власними враженнями розповісти про той народ, серед якого ми опинилися.
Назва країни Цу-венді походить від слова Цу — жовтий і Венді — країна, або місце. Я ніколи не міг зрозуміти, чому вона так називається, навіть самі мешканці не знають цього. На мою думку, існують три версії походження такої назви країни. По-перше, назва ця походить від величезної кількості золота в країні. Щодо цього Цу-венді — справжнє Ельдорадо.
На відстані одного дня їзди від Мілозиса цілі поклади золота. Я сам бачив масу золотоносного кварцу. В країні Цу-венді золото — звичайнісінький метал, і срібло цінується вище.
Інше походження назви може бути таким: певної пори року тубільні трави, надзвичайно соковиті і густі, сильно жовтіють, так само, як і хлібне зерно.
Третя версія про назву країни походить від повір’я, що раніше тут жив народ, який мав жовту шкіру, потім, через багато поколінь, він, перетворився на білошкірих людей. Цу-венді — країна гориста, має форму овалу й оточена безмежними терновими лісами, болотами, які розтяглися на сотні миль, пустелями і горами. Вона займає центральне місце на континенті. Мілозис перебуває, згідно з моїм анероїдом, на дев’яти тисячах футів над рівнем моря, а решта території країни ще вище, і я думаю, сягає одинадцяти футів. Клімат порівняно холодний, схожий на клімат південної Англії, хоча дещо тепліший і не такий дощовий. Ґрунт надзвичайно родючий. Тут ростуть і зернові рослини, і фрукти,
