А листя падають... - Валентин Олександрович Кудрицький

ти моя радість і мрія, Хоч знаю, що скажуть - чудак. І хай з неба падають гори, І Боги метають громи: Пройду перед ними я гордо, Щоб знав, що разом будем ми. Хай люди що хочуть говорять: Мені на їх плітки - начхать. І самі високії гори Не в змозі мені помішать. За тебе, як звір перед смертю Піду на таран на стрільця, Аби доторкнутись до тебе, Щоб славити разом Творця. Крізь мідні труби і крізь дим Прийду до тебе молодим, Прийду, щоб радувать і жить, Прийду, кохана, щоб любить! 5.1.1982 р. Я ТЕБЕ БЕРІГ Я тебе беріг для щастя, Для кохання, для душі, Я тебе беріг, як свято В заметілі і дощі. Я беріг тебе, як мрію, Як святиню із святинь, Я беріг, немов надію, Як добро весільних скринь. Я беріг тебе для себе, Для майбутньої сім'ї - Як найкращий витвір неба, Як найкращий цвіт гаїв. 5.1.1982 р. О, ДОЛЕ! Ти у мене вкрала спокій А мені дала любов, Й з того часу, ніби злодій Жить не можу без дібров. О, моя ти доле люта, Ну нащо така любов, У якій одна отрута, Що аж скручується кров? Ну навіщо людям муки Й безкінечна тріпотня? Краще б вже вернула спокій, А любов собі взяла. 30.10.1982 р. ПЕРЕПОЛОХ У ЛІСІ Наполохані берізки Біля озера стоять, Де веселі сироїжки, Озираючись тремтять. Дуб на спину похилився І хіхікає з сосни, Що вона свій ніс задерла І заснула до весни. Клен нахально навалився На калину через тин, На рум'янець задивився І забувсь про карантин. Туя гордо подивилась На оті всі чудеса, І, тихенько позіхнувши, Задивилась в небеса. 29.10. 1982 р. РАДІЙ, ЩО ЖИВЕШ День прожила й радій, небого, Що ще живеш ти слава Богу! 30.5.2005 р. ЗАПОВІТ Як помру я, друзі, То мою могилу Викопайте в лузі, Та ж не плачте, милі. Смійтесь і жартуйте, Як над полем грози, Ну кому, скажіть ви, Треба ваші сльози? На моїй могилі Посадіть дубочка, Щоб у літню спеку Вабив холодочком. Та і взимку буде, Певно, теж тепліше, А тому, як тільки... То й садіть хутчіше. Він мене листочками До весни зігріє Вже й тоді, як поле Снігом побіліє. Вже сьогодні вдячний Всім за вашу шану, А тому до себе Вас гукать не стану. Ви й самі прийдете - Тільки не спішіть, Ну, а поки смійтесь, І дівчат... любіть. 20.11.1972 р. ЩОБ НЕ ПРОСПАЛИ Чи ти хоч раз була в гаю Там, де дрозди всю ніч співали? То так вони всіх будять нас, Щоб ми кохання не проспали. 23.6.1992 р. Я ВДЯЧНИЙ ЗА ЛЮБОВ Я вдячний, люба, за ті дні Які колись подарувала, Коли любов несла мені А чоловіка грабувала. Я дуже вдячний за любов, Тобі я вдячний, мила, За те, що кожен день мене Хоч і дурила та любила. Кохання, люба, не зника Якщо там справжня сила, Воно палає і горить Як Сонце і світила. 16.12.1982 р.