А листя падають... - Валентин Олександрович Кудрицький

душі її весна, Значить дитинство промайнуло, Значить закохана вона. Значить зустрів її вже Місяць І там, де річенька тече, Зірвав калиноньку у лузі Й натер тій дівчині лице. Аби вона вогнем палала І як калинонька цвіла, І вічно хлопців чарувала, Усіх із нашого села. 23.2.1966 р. НАОДИНЦІ З ДОЛЕЮ Доле моя, доле, З тисячі іксів, Може тебе в полі Місяць перестрів? Посріблив волосся І припудрив ніс, І повів стежиною В кучерявий ліс. Заглядав у вічі він, Ніби все питав: -Хто ж тобі ці губоньки І це личко дав? І сказала доля Тихо над Дніпром: -Пролітали зорі Над моїм вікном, І коли заснула я - То в солодкім сні Впали ті рум'янами На лице мені. 1.9.1978 р. КОРОНА З ОРІОНА До окації підсів Лагідний бузочок, І говорить їй: -пішли, Миленька, в садочок. Ти одягнешся в фату, Я - в кафтан червоний І гайнемо погулять На весільних конях. Гей ви коні! - з ніздрів жар, Від копит жаринки, Підніміть нас вище хмар, Де з зірок сріблинки. Хочу, щоб мою мадам Ніжила корона, Гей, ви коникі мої, Мчіть до Оріона! 15.8.1981 р. НЕ ВИНІТЬ ВИ БЕРІЗ! Не виніть ви беріз Як шепочеться ліс, Не виніть ви беріз - Що люблю їх до сліз. Сивий іній упав - Як тебе покохав, Синій іній упав - Як кохання пізнав. Не виніть ви її, Люди добрі, простіть, Не виніть ви її І мене не виніть. Ходить, бродить журба, Ходить, бродить, кричить, Ходить, бродить журба, Тільки серце мовчить. Мабуть в тому життя, Що його не збагнуть, Мабуть в тому життя - Як не знаєш, як буть. Мабуть в тому життя - Як твій розум бурлить, Холи хочеться вам Ще любить і любить. 21.10.1982 р. ДЖЕРЕЛА ПРИСТРАСТІ Передімною ти завжди, Як цвіт над річкою калини, Як швидкохідні поїзди, Що мчать через поля й долини. Як я давно засумував За джерельцями пристрасті, З яких я вічну ніжність брав, Як молодість із вічності. 25.11.1982 р. НЕ ЖУРИСЬ, БЕРІЗОНЬКО Не журись, берізонько, Ось прийде весна, Задимиться хмарками Без і бузина. Запалає полум'ям Груша лісова І війне тим полум'ям По полях, гаях. Пустять мальви стріли, Зацвіте будяк, А в садку під вікнами Запалає мак. Засміється полум'ям Золотий ріпак І почне вибрикувать Під ліском гопак. Зіроньки-кульбаби - Пишні і малі З див поприсідають Низько до землі. Будуть шепотіти Верби повногруді І манить прохожих Веснами дихнути. Не журись, берізонько, І не будь сумна, Ще й до тебе прийде Чарівна весна. Будеш ще пишатися, З квітами шептать, Й грудоньками-вітами Поле чарувать. 25.10.1982 р. ЯКБИ Я ЗНАВ Крізь всі перепони і труби До тебе приїду, прорвусь, Аби тільки знав, що кохаєш, Аби тільки знав, що зійдусь. Будь тричі в житті ти повія, Будь тричі заміжня, чи так... Бо