А листя падають... - Валентин Олександрович Кудрицький

То моє так серце вечорами б'ється, З ким тебе, дівчино, порівнять, скажи? Будь я композитором! - отаку як є ти Я б поклав на музику всю тебе без змін, Був би я художником - ти була б Оленкою, Тільки вже б не мила ноги до колін. Все що в світі бачив чарівне і миле, Все воно, все разом то, кохана, ти. Ну, скажіть бо люди! Хай нам скаже небо, Де таку ще можна зіроньку знайти!? Як зоря далека і близька, як мрія. Тут була і зникла, як торішній лід. Як приходить вечір - спати не лягаю, Та ніяк не можу розшукать твій слід. Де ця невидимка і чому втікає Як під ранок з неба ясний Оріон? А вже над горою Місяць догоряє І в мою хатинку залітає сон. 29.1.1965 р. ЗАКОХАНИЙ І НІЧ Чи прийдеш ти, чи ні - не знаю, Але я жду, я дожидаю. Уже за північ, спать лягають, А очі ні - вони шукають Тебе в нічній далечині. Проте, ніхто не йде. Ні, ні! А тільки б'є будильник хвилі, Та ноги відміряють милі. І так туди, і так сюди - Хоч ти іди, чи хоч сиди. Ніде ні кого не зустрінеш, Хіба що тінь свою обнімеш, І так всі ночі, і всі дні. А ніч прийде - тебе в ві сні Знов обнімаю і цілую. І, навіть, голос твій я чую. Мій дім завжди тебе чекає, А вже над містом день палає. 8.8.1961 р. КОЛИ ЗАКИПАЄ КРОВ Знаю я, що так буває часом, Що порою хочеться кричать, Як до вас нема нікому діла, І не знаєш, де себе дівать? Як ідеш по вулиці й благаєш Першій, що зустрінеться - візьми!... Все віддам! - що тільки забажаєш, Тільки зупинись й поговори. Як в душі така бува хвилина, Що, здається, вся душа горить, Що й змію у гості запросив би - Якби та уміла говорить. Як в душі така порою криза - Що, здається, піснею весь світ, Що душа, як посох на все небо І не знаєш, де те все подіть? А літа проходять, ніби, тіні. І тобі - ні здрастуй, ні бувай. А Дніпро як плив - пливе й понині, Від одного гаю в інший гай.. 21.9.1967 р. ХТО ПЕРШИЙ ПРИЙДЕ Ну що про сором говорить, Коли душа вогнем горить? В коханні сором не існує, Хто перший прийде - той кайфує. 10.10.1992 р. Я ДО ТЕБЕ ПРИЙДУ Я до тебе прийду як засвітяться зорі, Як в садку твого щастя заграє любов; І зашепчуть в степу при дорозі тополі, І почується шепіт веселих дібров. Я до тебе прийду як світи заблукають, Як із теплих країн прилетять журавлі, І над нашим Дніпром солов'ї заспівають - Отоді я до тебе й прийду, отоді. Бо ніхто у житті ще не втік від кохання, Якщо зміг хоч разок в нім скупнутись сповна, Коли вирвавсь потік чарівного бажання І душа, як баян, як на скрипці струна. 23.4.1997 р. НАЙБІЛЬШЕ ЧУДО Як би я хотів підслухать, Про що ти думаєш всю ніч, Коли навколо стільки звуків, І небо тепле, ніби, піч? О, як би я хотів в цю нічку Тебе у росах покачать, Щоб потім ти, немов, Венера Могла все небо чарувать. А як засвітяться вербички І ранок вигляне з небес, Зробить із тебе молодичку - Найбільше чудо з всіх чудес. 13.4.1967 р. ЛЮБЛЮ СМІЛИВИХ! Люблю веселих і вродливих Таких, як мамочка моя,