А листя падають... - Валентин Олександрович Кудрицький

Але, якщо прийшла до мене? - Цілуй мене й лови ту мить, Яка обох звела для того, Щоб нам кохатись і любить. В душі приливи і відливи І всі вони від тебе йдуть, О, як я ждав хвилини цеї - Аби себе в тобі відчуть. 2.4.1978 р. ДВА ПОЛЮСИ Життя завжди з двох полюсів, В яких заряди протилежні, Тому сьогодні йдуть дощі, А завтра дні, як сни небесні. І вам запалять душу так, Що вже її й не погасити, І вже й хотів би десь піти - Так без кохання не прожити. Й як би ти не відбивався А рід твій тільки б прибавлявся. 28.11.2004 р. ПЕРША ВЕСНА Я не міг тоді й думать про прозу Як по полю гуляла весна, Як шуміли замрієні лози І сміялася в плавнях Десна. Як ти бігала боса по лузі Серед квітів й незайманих трав, Що як зорі мені посміхалися, Що і сам, що робити? - не знав. Як ти бігала боса по полю, Й мов дівчисько раділа весні, І, сховавшись в кущах за тополю,- Одягла свої плавки смішні. Ти втікала, я біг за тобою, А навколо гуляла весна, Що я, навіть, і не помітив Як і зрілість до мене прийшла. Ну а ти посміхалась все більше, Мов ромашка в садку польова, І хоч я не торкнувсь твого тіла, Але знав, що ти будеш моя. І якщо сказать чесно й відверто: /Хоч тоді я ще цього й не знав/, Що, якби я тебе не зустрів був - То й поетом ніколи б не став. 14.8.1967 р. ЛІЛЕЯ Як глянув на тебе то, ніби, до мене Весь світ поклонився чолом, Запахло волошками, Веснами, грозами І в серце ввірвавсь бурелом. А ти ніби лілія В нас на ставочку - Світленька, лагідна, вся, як - весна. Скільки шукав я тебе - не знаходив, І ось, як не дивно - сама ти прийшла. 30.10.1965 р. РОЗДУМИ ПІД ЗОРЯМИ Дощик над полями Моросить зірками, Хтось очима небо Косить вечорами. Бо як вийду в поле Під вербою стану, Доле моя, доле, І куди не гляну - Скрізь уже покоси І стерня колюча, І невже пройшла вже Молодість палюча? І невже ніколи Більше не вернеться, І з тобою стрітись Вже не доведеться? Заспівали тихо Десь в селі дівчата, З квочкою щебечуть У дворі курчата. І ніколи квочка Вже курчам не стане, А тому і юність В пам'яті не в'яне. 20.5.1961 р. ЗАКУВАЛА ЗОЗУЛЯ Закувала рано у садку зозуля, Як живеш, як маєш, ти моя Світуля? Чи в садку ще й досі тьохка соловейко Як ідеш додому з гаю ти пізненько? Хто, скажи, запалює в ту хвилину свічки, Як ідеш із Місяцем з гаю ти від річки? Закувала рано у садку зозуля, Ну а я, кохана, жду тебе я, жду я. с МІСТЕЧКО 2.5.1961 р. В ДІБРОВІ Чуєте, в діброві вітри гомонять, З ким тебе, дівчино, можна порівнять? - З лагідним і теплим вітерцем серпневим, З зіронькою в небі, чи з садком вишневим? Може з літнім Сонцем, що раненько сходить, Чи з тією кізкою, що по лузі бродить, Може з перепілкою, що співає в полі, Чи в садку з берізкою, що благає волі? Як дивлюсь на тебе - музика ввижається... Чуєте, в діброві гомонять вітри?