А листя падають... - Валентин Олександрович Кудрицький

Тихо плаче гітара. А з-під верб голоси: -Ой, не треба, не треба... Не ходи, не проси. Ой, ви очі, омрієні очі, На вас гляну і серце болить... А тому й не люблю білі ночі, Щоб не бачить, хто в лісі кричить. Та, коли відриваю свій погляд - То, здається, що серце я рву, А гітара викрикує з гаю: Я до тебе прийду, я прийду. 3.12.1968 р. ВІТЕР І ВЕРБА Цілу ніч з вербою шепче вітер, Прилетівши з поля підгульнуть, Та заплутавсь у вербових вітах А хотів й берізку ще вщіпнуть. І хоч як пручалась та і гнулась Та свого він все-таки добивсь: Зразу за косичку її смикнув, Потім й до спіднички опустивсь. 5.5.1962 р. ВЕСІЛЛЯ В ЛІСІ Осінь роздягає біленьку берізку, Та стоїть і плаче, проливає слізки, Все ж не розгубилась, повернулась боком Й дубу, ніби парубку - підморгнула оком. Я стою і думаю, що ж то далі буде, А вона під Місяцем оголила груди. Дуб не забарився, подививсь навколо... І зробив з берізкою на галявці коло. Довго веселились в лісі всі довкілля, Бо в берізки з дубом почалось весілля. 17.10.1968 р. ЯК ЖИТТЯ КІНЧАЄТЬСЯ Очі в дівчини горять, Зіроньки шепочуться, Як погляну я на світ - То дивлюсь і хочеться. Поле росами горить, Ранок просипається, Як же хочеться любить! - Як життя кінчається. 7.2.2008 р. ДВІ БЕРІЗКИ Дві берізки розтавивши ніжки, Похилились у яр до дубка, Сироїжки ж показують ріжки І сміються із їх: ха-ха-ха. Мов знайшли ви за ким побиватись? - В нього ген і ялина й сосна, Що нічого в житті не бояться, Ви ж втечете, як прийде зима. 17.10.1968 р. КУЛАКИ Мене завжди всі друзі лають, А дома жінка і брати, Що проз бешкетників не можу Я так як всі вони пройти. А я, як ту побачу погань, Що людям нівечить життя, То спать не буду поки хаму - Не дам 'понюхать' кулака. 20.4.1980 р. КАПІТАН Дивлюсь на світ, як на болото - З якого чуть сумні пісні, І люди всі, немов голота Весь день копошаться в лайні. Не знаю я - куди мчимось ми, Куди веде наш капітан, А вже оплот комуни лопнув І всі поринули в туман. 13.5.1997 р. ДИВО З ДИВ Зачепивсь туман за гори, Ясна зіронька зійшла, Й щось мов сталося зі мною, Посвітлішала душа. Як на тебе подивився - Помінялися думки, І чомусь не з того-сього Стало все-все навпаки. То завжди я знав, що роблю, Що й коли кому кажу, А це став чомусь проходить Навіть вулицю свою. І хожу весь день, тиняюсь, Мов мене хтось підмінив, І весь день когось чекаю, Ніби з неба дива з див. І хожу й весь день тиняюсь Так, як ніби недоспав, І ніяк не можу втямить - Хто ж від мене спокій вкрав? 22.10.1961 р. НЕЗАЙМАНА ЛЮБОВ Можливо й ти колись ночами, Або, проснувшись на зорі, Будеш шукать мене очими Серед знайомих на Дніпрі, То пам'ятай, тебе чекаю Серед беріз, серед дібров, І хай тебе благословляє - На ратні подвиги любов. 25.11.1961 р. ДІД - МОРОЗ Гей, мороз, не пнись даремно, Нас тобі не подолать,