А листя падають... - Валентин Олександрович Кудрицький

Любов поета породила Й дала йому, як меч перо, Щоб Ліра вічно всім служила - І не чинила людям зло. 25.1.1983 р. ПОЕЗІЯ Поезія - це небо неозоре, Де все у ній - і блискавки, і грім, Поезія - це квіточки і зорі, І посмішки вродливих німф. Поезія - це зливи і відливи, Поезія - це радощі і біль, Це люди і щасливі й нещасливі, Коли в душі у кожного в них хміль. Поезія - це бурі й буреломи І тиха гавань ніжних почуттів, Коли душа в житті не знає втоми - Скільки б вона не відала гріхів. Поезія - коли хвилює море, І в берег щастя б'є любов, Коли вам хочеться в ті гори - Які хвилюють вашу кров. 10.1.1997 р НАЙКРАЩОМУ ДРУГУ Поету Станіславу Жуковському Я був твоїм найліпшим другом І за тобою бігав скрізь, Ще з тих часів як пас ти в лузі В селі корівок й білих кіз. Я був твоїм найкращим другом, Та цього ти не оцінив, Й твою прочовгану подругу Чомусь ніколи не любив. Але за тебе був горою, Де тільки міг - там захищав, Й був ладен впасти головою За те в житті - чого не мав. Бо ти не був ніколи другом, Просто таким - не тим, не сим, Любив собою хизуватись, Як на морозі сивий дим. І, написавши сот дві віршів, З себе пророка возомнив, Але тебе я, присягаюсь! - Найбільше всіх в житті любив. Ти як і я поки ніхто, Й козирним вже не станеш тузом, Бо так же само як і я - Ти був ще більшим боягузом. За друзів треба писки рвать, Навіть як тигри перестріли, А не пожари роздувать Із - за якоїсь, навіть, діви. 28.7.2005 р. КРИЧАТЬ КОТИ Кричать коти. Так завивали Дроти на вітрі у ту ніч - Як нас матуся роздягала І заганяла всіх на піч. Можливо молебні котячі Під завивання злих духів Були для когось нетерплячі - Та я від них ну, просто, млів. І я їх слухав цілі ночі, Мати казали: -Спать лягай! А я ото закрию очі А сам в думках гайда у гай. І я не спав. Мені здавалось, Що то голосять комиші, В які на ніч зібрались духи З натхнених Лесиних віршів. 14.3.1961 р. СПОВІДЬ ПОЕТА Юхимовичу В. Подоляну М -Щоб робив я - Юхимович, Щоб не Лондон і Бальзак, Хто б мої купляв щедеври, Де б знайшовсь такий чудак? Хто б зайшов до магазину Щоб купить мої вірші, Щоб не баба Клава й Нюра - Продавщиці від душі? Що до книжечки Бальзака І до тома Купріна Не давали Подоляна І мої вірші сповна. То ж нехай живуть на світі Принципові продавці, Бо і сам не знаю того - Як би зводив я кінці? 25.12.1984 р. ЖИТТЯ КРУТИТЬ ЛЮДИНОЮ Хтось людиною так крутить, Ніби, чорт козою, Що не встигнеш озирнутись - Як вже й смерть з косою. І ніякі голосіння Вам не допоможуть, Душу витрусять із тіла, Прах на стіл положать. Життя крутить людиною, Як осінь листочком, Тут ось жив, ходив, сміявся - Й ось лежить клубочком. Вчора радував і ніжив Полум'ям гарячим, А як впав - закрилось небо І бувай, козаче... І на ваше тепле місце Прийдуть молоденькі