А листя падають... - Валентин Олександрович Кудрицький

Не забувай хвалити Бога. Бо там де Бог - любов і рай, І це ти вічно пам'ятай. 25.5.2004 р. Я ВСІХ ЛЮБЛЮ! Шумлять жита і хвиленьками грають, А десь в садку виспівує кларнет: -Я всіх люблю, я всіх жінок кохаю, Але за що? - так це вже мій секрет. Й чим більше я живу - тим більше жити хочу, Вдивлятись в небо, в далі голубі, Й за цю любов, за ці веселі очі - Я вдячний тільки Богу і тобі! 12.6.2000 р. БІЛА КАЗКА Цілу ніч надворі вітер, Як гієна завива, То постукає у двері, То в кватирку із двора. То підніметься, як коршун І завиє в димарі, Мов за ним чорти женуться Не іначе, як мітлі. Ми з татусем під пірину Поховались, лежимо, Ну а він як загуркоче Кулачищем у вікно. І патлатими бровами Вліз проз щілинку до нас І гукає: гей, хазяїн, Із Різдвом Христовим вас! А як ми проснулись вранці, Закричали всі'ура!'. Дуб у шапочці - вушанці Танцював серед двора. І в веселу білу шубу Хтось одяг усі поля. А з небес летіла казка Білим снігом - Різдвяна. 26.1.1984 р. Є ТИП ЛЮДЕЙ Є тип людей: зустрінеш вперше, А, ніби, знаєш все життя, Бо їм довіриш ти, як тещі, Не лише душу а й життя. 8.2.1997 р. МОЯ КОХАНА Моя супутнице життя, Які в житті ми безталанні, І хоч всі перші почуття - Вони бувають і останні, Але й вони то - пустота, То - острівець далеких згадок. Як жаль, що ти уже не та, Як жаль, що ти вже без загадок? 17.9.2003 р. ТАКОГО НЕ ЗНАЙДЕШ Я знаю: ти мене не любиш, Але й від мене не підеш, Бо де такого ще придурка У світі білому знайдеш? - Який би міг тебе любити І примхи всі твої прощать, І кожен день в любу погоду Й серед зими гриби шукать. 13.6.2003 р. ЯКЩО ТИ РАБ? Як хочеш довго жить, То мусиш страх осилить, Бо, там де страх - людини там нема, У тій душі знаходиться нікчема, Що помирає ледве не щодня. Бо там де страх - людини четвертинка, Бо там де страх - там вічний раб сидить; А той хто раб - хіба то є людина? А про тварин не хочу говорить. 3.12.1997 р. ПІДХОДИТЬ ЧАС Підходить час такий в житті Коли ніщо вже не цікавить, І, навіть, феї чарівні, Які вже більше нас лякають. Охота десь піти в гайок, Або упасти на проваллі, І цілий день, немов король Дивитися в космічні далі. Все виробить колись ресурс - Будь то Венера, чи Юпітер, І хто-зна, може буть колись,- Десь разом з нами зникне й Вітер. 3.4.1997 р. ІДУ ПО БЕРЕЗІ ЖИТТЯ Море житейське переплив, Іду по березі життя, Ну ще прилив, ну ще один - І ти нічийна, як і я. Цвіте окація, цвіте, Гуде бджолами поле, І те, що те - уже не те, Як біль під серцем коле. А Сонце так як і колись Весь вік блукатиме над нами, Та тільки жаль, не буде нас Разом із нашими піснями. 6.5.2001 р. ЖИТТЯ, ЯК МАРЕВО