А листя падають... - Валентин Олександрович Кудрицький

Ті, що будуть вже співати І пісні новенькі. Я стою й радію мовчки. А чому? - Не знаю. Може тому, що й цю весну З вами ще стрічаю? Ну а як же я - людина, Це сильне створіння, Чим від листя відрізняюсь У хвилини тління? Скоро й ми як і листочки Личком всі поникнем, Добре, ще як добрим словом Хтось за нами гикне. 12.10.2001 р. МИКОЛАЙ І БАТЬКО Батько, коли я кінчив школу Дав оберіг мені - Миколу. Перехрестив мене в дорогу, А далі, мов, довірся Богу. Надійсь на себе і на небо, І буде в тебе все як треба. З тим я й ступив в широкий світ, Але не все робив як слід. Шукав в житті свою дорогу, І не завжди молився Богу. Шукав краси земної цвіт, Та не завжди духовний світ. Бо істини не знав я теї, Що самий страшний яд, то - феї. Тому я стільки літ підряд Те і робив, що пив той яд. Й тепер, як дров я нарубав, То і про Господа згадав. І слава Богу! Слава Богу! - Що допоміг знайти дорогу. 17.9.2003 р. НАЙБІЛЬША ЦІННІСТЬ Найцінніші в нашім світі - Це господні заповіти, Й хто подружиться із ними - Ті не стануть голубими. Найцінніші в нашім світі - Це дружина, діти, квіти, Світлі запахи дібров, Ніжність, вірність і любов. Найцінніші - честь і розум, А де честь - обходять грози, І хто ці закони знає - Того й лихо обминає. 22.1.2001 р. ЦАРСТВО НЕБЕСНЕ Йду я в світ сивіючи, де Боги живуть, І за мною тисячі в царство те ідуть. Голови похнюпивши, йдуть на божий суд Й ті, що вічно мучились, Й ті, що чинять блуд. І ніхто не вирветься з тих обіймів рук - Будь ти хоч міністром, Й будь хоч Гек, чи Чук. І чи жив ти праведно - кара всім одна! От і справедливість. От вона яка! То ж, навіщо, думать про Небесний рай? Краще все що маєш - на землі роздай... Зацвіла черемуха у моїм садку, З юності спекотної в мудрий світ іду. Ой, моя черемушка! Білий - білий цвіт, Забери від мене хоч з десяток літ. 7.5.1997 р. ВКРАДЕНІ НАДІЇ Кожен день в нас 'Варшав'янка' Під вікном гвалтує. Радуйсь ,мамо - Україно!- То народ святкує. Всі втікають з України Поближче до Бога, Щоб не бачить ту сволоту, Родом від бульдога. А Кравчук з Плющем регочуть, -Хай народ помріє, Ми ж, Ванюшка, не садисти, Хто ж їх пожаліє? 7.2.1997 р. ДВІ ДОРОГИ Життя - це квіти це і бруд, Що вічно в парочці ідуть. Й куди б ти , брате, не пішов - Там де біда, там і любов. І все це так переплилось, Що важко взнать, де рай, де зло. У власний дім було зайдеш, Й де Бог, де чорт - не розбереш. Зустрінеш фею - то змія, Змію зустрінеш - ангеля. Хочеш любить - хочуть убить, І що тоді, скажіть, робить? Тому з усіх доріг, дорог - Іди по тій, що каже Бог! І завжди, брате, пам'ятай: Там, де любов - там тільки рай. А там де ніч і де війна - Там світом править сатана. Із двох доріг пізнай одну, Але не ту, що на війну. Як будеш ти богослухняним? - Обійде бруд, обійдуть ями. А щоб була легка дорога -