А листя падають... - Валентин Олександрович Кудрицький

Жить як в тому перці, Як тобі я так потрібна, Як хрін треба редці. Я до Кості як прихожу - Скільки хочеш квасу... Ну а в тебе, дорогенький, Ні грошей, ні часу... Краще буду я до Кості Цілу ніч тулитись, Ніж на тебе ідейного З відстані дивитись. Я до Кості як прихожу - Вся душа кайфує, Бо у нього навіть ліжко Як прийду - танцює... Не берусь тебе судити, І рвати стосунки, Тільки жінці, окрім грощей Треба ще й цілунки. Ой, ти хлопче, ой ти, любий, Хочеш мати вдачу, То не будь же ти і в ліжку З жінкою ледачий. 14.8.1981 р. ЛОВЛЮ ПОСМІШКИ Немов туман бажання розбігаються, Неначе дим - зникають юні дні, А феї йдуть, а феї посміхаються І знаю, що не всім і не мені. А тому сам їх посмішки хапаю І, ніби злодій я ловлю їх сміх. Й про те що я жорстокий - те я знаю, Але не можу, вибачте, без їх. Тому й ловлю їх посмішки медові І їх красу несу в своїй душі, Й кладу їх всі у рими волошкові, Аби вони прикрасили вірші. 5.5.2000 р. НЕЗАБУДОЧКА Де схилилась берізка до ясена - Твої очі засліплюють зір, І до тебе я мчусь, моя ясненька, Як весняний потік з сивих гір. Я не вірю, що щастя не збудеться, Що в садку не розквітне бузок, І що, світла моя незабудочко, Більше вже ти не прийдеш в садок. Дай тобою наніжусь, награюся, Вип'ю тугу, як чарку вина. Подивись, як під вікнами, хатами Із дроздами гуляє весна. Я не вірю, що щастя не збудеться, Що в садку не розквітне бузок. Дай же я, ти моя незабудочко, Поцілую і ще хоч разок. 3.5.2000 р. ЛЮБОВ - ЦЕ ГРА Любов - це гра, Це те що є й чого нема. В природі вічне тільки слово І кожна квітка нова й нова. Так як щодня нові новини, Нові хвилини, мандарини. Колись я думав, ніби вірність - Це як наш Бог - закономірність, Але, як гарно придививсь - То зрозумів, що помиливсь. Бо вічність - в новому коханні, Бо вічність - в новому бажанні, Бо вічність - більше у лукавстві, І як не жаль - у нашім рабстві. Ви покажіть, хоч би одного, Щоб хтось із нас не знав другого? І так воно було і буде - Поки на світі будуть люди. Бо всі б жінки повимирали Щоб ми на їх не заглядали. Як би хотів я помилитись Й на ту, що вірна - подивитись! 16.8.2003 р. НА СПАСА Як вперше я поцілував, /А це було в п'ятнадцять - літом/, О, як тоді переживав, А раптом в тебе будуть діти! Тоді - ось хрест вам! - ще не знав, Звідки вони і я де взявся? А соловей в гаю співав, Мов з мене він всю ніч сміявся. А зараз ви лише погляньте, Їй ще нема і десяти, Ну а вона, немов синичка Тебе гукає, йди сюди. 16.6.1990 р. ЯКБИ НЕ ТИ Ноги відпадають від утоми І судома мучить день від дня, А тебе побачу біля дому - То співає арфами душа. Щоб робив на світі я без тебе, Де б черпав натхнення і любов? - Бо без тебе навіть ясне небо Не зуміє розігріти кров. 6.6.1990 р. КОЛИ БУЛИ МИ