Сонети. Світовий сонет - Дмитро Васильович Павличко

Біжи! Чвалай! Біжу. Залізні й приболящі вганяю стопи в світ. А пан коваль при пляшці верзе: «То не болить, лиш цвях забити вмій». Ян Бузаші
ВЕЛИКА КИЇВСЬКА БРАМА Велика пристрасть надто скоро гине, в жаль переходить почування шквал… Чуття для величі — матеріал, а міра що для дивної тканини? Чи ж то інструментовка надає світанкові простори величаві, мов брама київська, що гасне в мряві, а потім знов у сонці постає? Ні, нотний текст, що тільки на дві п'яді розгорнеться, — це простір двох долонь, це, власне, міра величі. В розраді і в смутку біжимо за ним вдогонь, крізь нього йдем, поєднані навзаєм, і в нім свойого місця ми шукаєм. ГЛИНА Вже в надвечірнє поле. З оболоні злітає тінь і гасне сіножать. А скиби упокорено лежать, як руки, складені в плодющім лоні. Між пальцями їм зелень проростає, немов дукат виковзує з руки, мов нива на дрібненькі злотняки розмінює добро землі безкрає. Вечірній дзвін озветься віддаля, в скарбницях цвинтарів стара земля набутків і витрат полічить скрині… Віками дозрівають мозолі, в земному лоні складені, в теплі, у працею розрушуваній глині. ГОРІХИ Горіхи мають шкаралуп'я грубе. Буває, вдариш, а зерна нема, забрудниш тільки руки надарма, чого не зроблять вивірчині зуби. Що діяти? Над кухлем пива мліти? Чи ґонтами вкривати схили стріх, щоб, як на них плоди стрясе горіх, вони могли правдиво ядровіти? Труд — із руки до вуст — дає життя; та прагнеш передбачень і знаття, де форми праведні, а думи ложні… Втішають білки. З досвіду вони вже знають, що найбільші твердуни — горіхи неприступні — всі порожні. БДЖОЛА Шум дерева — розкішність до бароко. Мізинчиком солодким спроквола торкається його листків бджола, і раптом цвіт одкриється, як око. Вона крильми поранить легкома тканину джерела, що б'є з-під кручі, так ніби пісню голоси співучі ведуть з-під тексту, де брехні нема. Зганяючи з природи сон і втому, бджола вночі повернеться додому, та пізно — в улик не пускає рій. А джерело і дерево зі споду, з дна магії добудуть вічну воду, що живить всіх у доброті своїй.