Сонети. Світовий сонет - Дмитро Васильович Павличко

МАК Сон пересіяно. Ніч для зерняти жахливо непоборною стає. Та мак, володар снів, на світі є — вже й нам готуються святочні шати. Тканину чорну міряють і цятку для знаку роблять пальчиком твердим. І плаває вже тіло, наче дим, у прірві сну, в сонливім прапочатку. А покоління вірять калачам. І сльози вовчу темряву очам вертають, сіль злизавши доброчинну з дна сплаканого зору. Без кінця в тілах товчуть спадковий мак серця, мак непробудного спання й спочину. ОЗИМИНА Як вітер дме, що аж у вухах дзвонить, рілля вже знає: сіють — не тремти, так, ніби довгі тягнуться хвости за кіньми, що їх осінь вдалеч гонить. Земля читає між рядків — несита, зернину на язик вона кладе, як ту монету, проковтне і жде, що там озветься письменами жита. Корінчик у підсвіття знає путь. Земля чекає — неба тупотання, і сніг пройде, і кільчики дрібні зеленими вогнями зацвітуть. Вона мовчить і тайнощі зростання покаже в повній силі навесні. МЕД Мед, за Вергілієм, — це росний дар, краса духмяна, що на сонці сяє; легкий вітрець її з листків стрясає, не струшуючи сну солодкий чар. Природа тільки наставля вуста, коли стихає вітер на світанні; спускається між пелюстки багряні у келих — перша бджілка золота. Вона вже мовить заклинальне слово, вже хтось її волає в глиб роси пірнути — в сяйво, в тепле безгоміння. То цвіту дно, то мед горить казково; і думає бджола: мистецьке вміння — лише добро добути із краси. МОЦАРТ У БРАТИСЛАВІ Він грає сам. Хлопчина літ шести. Тяжка то гра. Під батькові коліна її він кидає, немов поліна… До нього всі звертаються на «ти». Найменший порух батькових колін (а він же не сидів на них ніколи) показує, де помилився він, де пальчик поламав. Болить і коле той знак, але в його очах не кров, а тільки нова форма тьми — покров ненависті до свого дарування. Він чує на собі природи гніт, так ніби мертвим народивсь на світ, щоб осягнути в грі опам'ятання. ПІСНЯ КАТА Вночі по місту кат іде й співає. А голос — погляд з-під похмурих брів; чи вікна зачиняти на той спів, чи плакати, цього ніхто не знає.