А листя падають... - Валентин Олександрович Кудрицький

знати - Спіши криницю збудувати, Бо там, де будуть воду брать - Там всі новини будеш знать. Бо там, де воду п'є село - То ніби пункт інформбюро. Біля криниці молодиці Губили, навіть, таємниці, І той, хто їх хотів всі знать - Йшов до криниці воду брать. ...І вся історія села Певно, з криниці теж пішла. Отож, як хочеш ти все знать - Спіши криницю збудувать. 2.11.2001 р. КОЗА ПІД ВОЗОМ Іде пара понад морем, Він - два метри зростом, Вона ж ледь йому по груди, Як коза під возом. Я стою й спостерігаю. А ота - в нейлоні Стоїть під ним і регоче, Як дурний в пасльоні. Я подумав, ну каліка, Прости мене Боже! Та коли б ти реготіла Так під чоловіком, Уявляю, як би тебе Цілував і трясся, Що у тебе б загорілись Й грудоньки від щастя. А то блимаєш очима Зовсім не до діла, Як корова, яку Фроська Три дні не доїла. Ой, ти люба, ой, ти мила, Хоч побійся грому, Якщо хочеш, щоб коханий Не тікав із дому. Уявляю, якби серце В нього калатало, Щоб воно хоч долю правди Щось про тебе знало. Ой, на море, та на синє Чайки б не літали, Щоб про них їх чоловіки, Що ті творять - знали!... 31.12.1990 р. МЕХАНІЗМ КОХАННЯ Чи то я так постарів, Що зника напруга?- Та ж у мене молода Ще зовсім подруга. Нехватає вже часу На оті... бажання, Видно, виробив ресурс Механізм кохання. Може хто й хихикне тут, Може хто й заплаче, Тільки друзі як один: -Не журись, козаче! Як не зможеш сам кохать, /Не дай тому, Боже!/ - Заспокойсь і не журись, Ми тобі - поможем!!! Жіночки, хоч і прудкі, Як весняні води, Та зате, так Бог зробив - Всі ключі підходять. 26.9.2001 р. СТОГІН МОРЯ Люблю жінкам дивитись в очі, Що манять хвильками красот, І десь поїхать з ними в Сочі, Де вічно 'мучиться' народ. І там, на золотому пляжі, Де стільки втомлених дівиць, Поритись в пазухах шовкових, У тому царстві таємниць. І як надворі день погасне, А зорі в море упадуть, До хвильок їх щедрот припастись, Щоб стогін моря в них почуть. 13.11.2001 р. СКЛАДОЧКИ Ми по стежечці ідемо - Сонце падає, Як на тебе подивлюсь - Душу радує. Ми ідемо, йдемо, йдем... А вже темненько. Як на складочки погляну Серце тенькає. Вже й до річеньки прийшли, Аж до кладочки. Ой, як взять тебе хотів Я за складочки. Тільки Місяць, ніби змій - Посміхається, Ніби каже: все мов з них Й починається... Через поле, через лан Кожну ніченьку Ми ходили вдвох з тобою Через річеньку. Й скільки раз ходили ми Через кладочку, Та ніяк не міг добратись Я до складочок... Бо і ти, і я не знали, І не відали, Що любов уже тоді Ми прокліпали. 19.1.1990 р. ПРОЛЕТІЛИ ГУСИ Пролетіли гуси дружньо біля хати, Ну а ти все думаєш: дати чи не дати? Над Десною гуси вже давно гелгочуть, Ти б іще раділа, що тебе