Біла юрта. Міфологія та епос Туркменістану - Олексій Анатолійович Кононенко

«У мусульманській міфології імя Ісуса Христа. У Корані Іса іменується «Іса син Майрам», «месія», «слово Аллаха», «дух від Аллаха», «посланець Аллаха» (4:169), «речення істини» (19:35), «пророк Аллаха», «рабАллаха» (19:31) і т. ін.».

Коранічні уявлення про Icy деінде перегукуються з поглядами деяких християнських сект та з апокрифічними сюжетами Євангелій. За Кораном, ангели сповістили Майрам, що вона по слову Аллаха народить сина. Усамітнившись, Майрам народила Icy у присутності духа, що був у личині людині. Родина звинуватила Майрам, та хлопчик у колисці зголосився, що він раб і пророк Аллаха.

Коран відкидає божественність їси, бо «Аллах – тільки єдиний бог». Іса за мусульманською традицією уподоблюється Адамові, він створений словом божим. Коран засвідчує Icy лише як посланника, якого Аллах час від часу направляє до людей.

Іса – один із пророків, але виокремлюється серед них тим, що згадується частіше, творить чудеса і має особливі стосунки з богом.

«Він виліпив із глини і оживив птицю, вилікував сліпого і прокаженого, воскрешав із мертвих, чудесним способом нагодував апостолів, попросив Аллаха спустити з неба стіл з їжею. У пізнішому мусульманському переказі говориться про майбутнє повернення Іси на землю, де він облаштує царство справедливості. До цього він перебуває на небесах чи в раю».

Злий демон. Відомий також у міфології турків, казахів (конаяк – «ремінна нога») – Вірменіє (покотн). Вважали, що у демона людський тулуб, але довгий хвіст (ремені) замість ніг; живе він на островах, у лісах, на узбіччі доріг. Зустрічаючи людину, каіш-баджак нападає на неї, сідає верхи, обвиває хвостом (ременями) і їздить; ослаблену жертву може задушити і з'їсти. Персонаж запозичений з арабського фольклору (зустрічається, наприклад, у казці про Синдбада-мореплавця).

Ашгабад. Текінський базар

Персонаж міфології народів Середньої Азії. Привнесений у Середню Азію ісламом. У мусульманській міфології Камбар – вірний слуга, конюший четвертого «праведного» халіфа Алі. У міфології туркменів Гамбар-баба – покровитель музики і співу, винахідник струнного інструмента дутара. Оповідь про те, як Камбар розстеляв на поверхні води килимок і сидів на ньому, граючи на дутарі, зближує цей персонаж з першим шаманом і співаком Коркутом, образ якого, ймовірно, і послугував основою туркменських міфів про Камбара. Вважали, що тому, хто хотів отримати дар музики і співака, слід здійснити паломництво до могили Камбара. У Туркменістані є два місця, які шанують як його могили, на обох ростуть дерева, які, вважають, виросли з «вушка» (кілка) дутара, покладеного на могилу Камбара.

Камбар є «володарем води» (су ієсі).

Про Камбара, в тюркській культурі пов'язаному з водою, музикою, кіньми і суфійським орденом Бектас-ата, туркменські казкарі розповідають, що він був конюхом (у деяких варіантах – брамником) халіфа Алі. Камбар створив дутар і так прекрасно грав на ньому, що улюблений скакун Алі Дуль-Дуль, почувши музику, забував пастися. Кінь худ день відо дня. Стурбований Алі вирішив дізнатися, в чому справа. Якось він несподівано прийшов у стайню і застав там Камбара, що грав на дутарі. В одному з варіантів легенди Камбар засоромився, втік, розбив дутар ущент і провалився крізь землю. В іншому варіанті Алі поставив вимогу, щоб Камбар у тисячу разів зменшив магічну дію свого дутара.

У традиційній символіці кінь має значення духа (душі), вищого розуму, вищого «Я» людини, двері – це, перш за все, шлях до іншого, ворожого людині навколишнього, інколи потойбічного, світу, тому і конюх, і брамник мають особливу символічну функцію провідника в інший світ.

У пам'ять про мотузку, якою Камбар спутував ноги Дуль-Дуля, дервіші ордена Бекташі носили на поясі мотузку, яку називали камбарі.

Камбар у казахів (Жилкиши-ата Камбар), киргизів і уйгурів (Камбар-ата) – покровитель коней і конярства. В основі образу – давнє доісламське божество.