Біла юрта. Міфологія та епос Туркменістану - Олексій Анатолійович Кононенко

і як змінився — Розберемось, звісно. Бачимось не часто Хоч у світі й тісно. А чи не забув ти, Як носили воду, Й поспіхом – до школи В дощову погоду. Як перемагали велосипедиста і раділи травам запашним і чистим. Я іду сьогодні Крізь дощі і вітри І в'юки важезні Сам несу по світу. У пригоді станеш, Друже не пихатий? Ти мене згадаєш, Ослику вухатий? Наш вантаж сьогодні Не бавовна, що ти?! Наш вантаж не легкий Клопоти-турботи… Ці в'юки, звичайно, Важчі набагато. Та в дорогу дальню Час нам вирушати. У дорозі спека І дощі, і вітер. Та й пройти чимало Нам ще стане віку. Сонцем нас обпалить, Вибілить снігами. Стрінуться нам люди Добрі і погані. Лагідні і грубі, Мудрі і не дуже. Без пригод не буде У дорозі, друже. Ослику мій милий, Дріботи помалу. Головне, щоб сили Нам в дорозі стало. Я зустріти мушу Радість і тривогу. Ніжність і надія Перейдуть дорогу. Стрінуть нас в дорозі Підлість і невдача. Ти мені підкажеш, Якщо не побачу. Друже незрадливий, Ослику чорненький. По життю зі мною Чимчикуй тихенько. Найдорожче в світі — Дружба наша чиста. В нас одна дорога, В нас одна Вітчизна.