Тернистий шлях другої дивізії УНА - Іван Буртік
Підсумовуючи добрі вчинки Комітету, не бачимо тенденційних злих потягнень, які шкодили б народові. Одначе, ворожо наставлені тогочасні критики української політики уважають її несприятливою демократичним принципам, а радше прихильною до нацистської теорії, що не відповідає правді.
По-перше, методи чи практики в боротьбі з’єднувати собі слабшого ворога проти сильнійшого, Є так старі, як саме людство і дальше практикується їх тепер. Щоб побороти Гітлера, альянти вступили в союз із бувшим його союзником Сталіном. Тим більше, що він був спр’ичинником гітлерівських перемог в початках їх війни з нацистами. Бо згідно з підписанням німецько-російської угоди в лютому 1940 році, Росія доставила Німеччині сировини і хліба на суму 555 мільйонів карбованців. Така достава відбувалася весь час, перед вибухом війни, ще 15 травня 1941 року, Росія доставила Німеччині 631000 т хліба, 231000 т бензини, 23.500 т бавовни та багато тисяч тонн інших сировин. [65]
То чим могли бути винуваті українські провідники, що в потребі збереження українського народу, створили УНК чи УНА.
Український націоналізм не має нічого спільного ані з нацизмом, ані з нацистською коляборацією. Факти говорять самі за себе. Коли Европа з Англією уступали тискові Гітлера, Україна першою поставила спротив, виступивши проти фашистсько-німецької, мадярської аґресії на Карпатську Україну в 1939 році. Україна, проголосивши Актом 30 червня 1941 року відновлення Української самостійної держави, що означало майже те саме, що проголошення війни гітлерівській Німеччині, й створила фронт в її запіллі. Одначе, держави заходу не оцінили належно цього чину й не використали цієї могутньої сили українського народу. Правдою є, що Україна перша впала жертвою аґресії комуністичної Москви. Вона без будь-якої допомоги впродовж 75 літ кровавилась в боротьбі аж до остаточної власної перемоги. Україна не має боргів супроти інших народів, чого не можуть сказати інші деякі стосовно України.
З об’єктивною оцінкою можна сказати, що це було ризиковне потягнення нашого проводу, але якщо Комітет хоч частинне задовільнив потреби української спільноти, чи врятував кому життя, то він себе всеціло виправдав.
Дошкульно відчувався брак дипломатичного корпусу в УНК та закулісного зв’язку, чи інформацій, які могли б вказати людям, що робити і де виїжджати на Захід, щоб оминати фронтові лінії і марево репатріяції. Через брак розуміння проблем поневолених народів, нащо не розчисляв провід УНК, альянти серйозно не потрактували ані ідей, ані намагань уряду УНК. Можна було б мати багато більше побажань до УНК, та коли брати до уваги такий короткий час, хаос подій і небезпеку, то осягнуто більше, як було можна сподіватись.
Позитиви і неґативи створення УНАНапевно, люди і історики будуть ставити питання, яка була доцільність і користь тягнути людей під зброю, коли поразка Німеччини була наглядною і неминучою. Логічно так думати, одначе тоді ніхто не міг передбачити, що альянти віддадуть цілу Східну Европу Москві. Приклади вам докажуть, що не тільки українці, але ціла Европа, включно з багатьма політичними кругами в самій Німеччині, вірила в неминучий конфлікт двох ідеологічно різних потуг і культур. Чи можна було передбачити, що альянти віддадуть союзну Польщу комуністичній Москві? Москва в цей час була союзником Гітлера, що власне, і стало причиною вибуху Другої світової війни. Без цього союзу Гітлер не був спроможний заатакувати Польщу.
Зламанням фронтів союзними військами, в’янули і завмирали німецькі надії панування над світом. Про перемир’я з альянтами спочатку скрито говорило німецьке населення і військові старшини, а під кінець війни — навіть найближчий круг Гітлера просліджував шляхи таких можливостей. В надії, вони себе потішали, що альянтсько-совєтські союзні стосунки не будуть довготривалі, бо капіталістичний світ тільки тимчасово використовує вчорашнього союзника Гітлера — Сталіна. Зрештою, союзні договори є так довго тривалі, як довго обидві сторони їх респектують. Справді, більшість вірила, що для капіталістичного світу то була найкраща нагода і можливість раз на все зламати комуністичний експансіонізм у світі.
Коли б така сприятлива ситуація витворилась, чи мала Україна знову бути неприготованою захищати свої права, як це сталося в Першій світовій війні?
Українське вояцтво, з уваги на безпеку, було пляново поділене малими відділами як по російській, так і по німецькій стороні. Його треба було зібрати в цілість, щоб створити спільну силу до спільної боротьби за визволення. Згідно з нижче наведеними прикладами німці вірили, що альянти в якомусь компромісі підуть з ними проти комунізму. Тому німці не спішили з творенням УНА, бо такі зобов’язання для них могли б бути невигідні й коштовні. Будучи так близько до закінчення атомової зброї, їм потрібний був тільки час.
Треба пам’ятати, що від початків влади Гітлера багато військовиків і цивільного населення були проти нього, і ця опозиція постійно зростала. Пляни високих військових кругів повалити владу Гітлера починалися ще в другій половині 1942 року. Між змовниками проти нього знаходимо імена знаних і визначних людей, таких як: фельдмаршал Клюґе, генерал Бек, полковник Герсдорф та ген. Роммель. Через різні перешкоди їх пляни не зреалізувалися. Ввесь час щастя було по стороні Гітлера. Тільки 20-го липня 1944 року він був поранений від експльозії підкладеної в його бункрі бомби, але поранення не було серйозне, він міг дальше продовжувати свої функції. На думку високих старшин, особа Гітлера була перешкодою в осягненні ділових домовлень з альянтами. Вони не так хотіли його смерти, як усунути його від влади, тільки ніхто з них не мав відваги йому цього сказати. “Група змовників полковника Штавфенберґа плянувала усунути разом з Гітлером також Ґерінґа і Гіммлера. Щоб запевнити успіх пляну, полк. Штавфенберґ готовий був віддати своє життя для цієї акції, на жаль, ця акція не вдалася”.
