Тернистий шлях другої дивізії УНА - Іван Буртік

Доля 2-ої Дивізії скінчилась трагічно, можу думати, що тому, що я не був при ній, але доля моя і 1-ої Дивізії чи не могла б теж скінчитися трагічно разом зі мною? Прошу про це подумати.

Прошу все пам’ятати, що я був завжди і є соборником.

З глибокою пошаною (власноручний підпис) П. Шандрук.

Наша замітка: майор Гладич одержав титул підполковника від ген. Шандрука вже на еміґрації, але він ним ніколи не користувався.

Лист на фірмовому папері.

ч.79. Інґольштат 25. 9. 1978 року.

Полковник ген. штабу

Василь Татарський

Голова СВУ в Німеччині.

До Бувшого Командуючого Армією УНА

Пана Генерал-полковника П. Шандрука.

Високоповажаний Пане Генерале!

В тижневику “Мета” за серпень 1978 рік надрукована стаття під заголовком “Активізуються колишні старшини і вояки 2-ої Дивізії УНА”. У ній якийсь майор Гладич подає себе за начальника штабу тій Дивізії. Я перший раз в житті чую про дивізію, якою командував покійний ген. Дяченко, бо мені відомо, що він командував лише протитанковою бриґадою. 23 квітня 1945 року Ви викликали мене до свого штабу і сказали мені, що призначуєте мене начальником штабу протитанкової бриґади, якою командує полк. Дяченко, і коли начальник Вашого штабу дав мені розказ на письмі, то я за пару годин вирушив в подорож. По приїзді до Праги я зголосився в СС штабі і мені там сказали, щоби я повертався назад до Штабу армії УНА, бо німецька, а в тому числі і бриґада, відступають на захід і що скоро всьому буде кінець. Отож в тому числі Бриґада не могла, а ще без Вашого наказу переорганізуватися в Дивізію, бо при відступі вона понесла великі втрати, а по друге, що не було в цьому ані потреби, ані відповідних умов.

Дальше слідують приватні справи, а під кінець він просить:

прошу Вас, Пане Генерале, написати мені, як Ви дивитеся на цю справу. Я чув, що Ви хворієте, тому бажаю Вам виздоровлення.

З глибокою пошаною В. Татарський, полковник.

Коментарі до змісту і правопису цього листа є зайві, можна б тільки додати, що то є типовий приклад автора, про яких була згадка, як вони можуть історію натягнути до їх вподоби і потреби, коли нема ще опрацьованих історичних фактів.

Відповідь ген. Шандрука на лист полк. В. Татарського.

11. 6. 1978 року.

До Пана Генерального Штабу

Полковника В. Татарського.

Шановний Пане Полковнику!

Маю 90 літ і тяжко хорий. На листи вже 5-6 літ не відписую, бо руки не служать. Добре, що Ви звернулися безпосередньо до підполковника В. Гладича. Він не якийсь, а визначний штабовий організатор і бойовий старшина. Думаю, що маю право на оцінку здібностей старшини.

З пошаною П. Шандрук /підпис/

З уваги на зміст, ще один вартісний документ ген. П. Шандрука.

До 7. Крайового З’їзду Делеґатів Братства

Вояків 1. Української Дивізії Укр. Національної Армії.

Дорогі мені завжди Вояки!

В отих кількох словах мого привітання до вас я хотів би, щоб ви все пам’ятали засадничу, віками досвіду випробувану тезу, що військо служить обороні народу і держави. Напевно та теза не виключає права народу рішати про своє державне представництво, оскільки воно є патріотично-національне і не руйнує державницьких традицій народу. І напевно серед нас нема ані організації, ані угруповань, які не служать інтересам народу. Але серед нас можуть бути приховані ворожі аґенти, що дуже вміло і підступно наставляють декого з нас на руїну нашої єдности через використання несвідомости тих людей, або є серед нас наші ж таки люди, що особисті інтереси того чи іншого порядку утотожнюють з інтересами загально-державними, не вміють чи не хотять підпорядкуватися. Мабуть, ті останні амбітники, є найбільше для нас небезпечні й перед ними треба стерегтися. Ворожих аґентів ми можемо скоріше розпізнати. Цілий ряд проблем нам треба розв’язати, передумайте їх добре, зробіть це в атмосфері взаємного довір’я і взаємного пошанування. Інакше піде на марне вся наша попередня конструктивна праця.

Як одну з тих проблем прошу взяти під увагу моє побажання, щоб обидві, себто 1. і 2. Дивізії УНА знайшлися в повній товариській злуці та встановили зовнішню емблему спільноти.

Не для мене на скраю могили то є потрібне, але для вас. Сучасна ситуація і перспектива того вимагають.

Бажаю вам, Дорогі Вояки, успіху, бажаю здоров’я вам і вашим родинам.

Ген. Штабу Генерал Полковник

Павло Шандрук /підпис/

В кожному листі й документі бачимо неприховану живучість згадуваних відмінностей та інтенсивні намагання ген. Шандрука полагодити їх і невтралізувати. В статті “В ім’я Правди”, поміщеній у журналі “Українське Козацтво”, ген. Шандрук виступає з мирових позицій та в офензивному характері атакує непоправних впертюхів, радить повчитися розуму та вказує їм, де за ним шукати.

Ген. Штабу Генерал Павло Шандрук

Командир Української Національної Армії.

З нагоди Нового Року мимоволі залітають думки в минуле, а зокрема зупиняюся на тих недавніх ще моментах, коли ми були ще активними на полях боїв проти нашого і світового ворога — червоної Москви. Згадують славні епізоди з тієї боротьби та приходять думки про організованих її учасників-українських вояків. Такою великою нашою організованою силою за Другої світової війни була Українська Національна Армія, якої я мав честь бути командиром. І дивно мені стає, чому ще і тепер між нашими журналістами існують людці, які всякими способами стараються понижувати історичне значення УНА і її дії. Коли ж між тими людцями є й такі, що самі дезертирували від участи в боротьбі за волю України за тих часів, такі “журналісти”, імени яких не варто згадувати, бо до тієї боротьби тоді й не придивлялися і не знають її славних епізодів, а тепер стараються зменшити склад нашої