Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921) - Ярослав Юрійович Тінченко

З 08.09.1918 р. — молодший ветеринарний лікар 5-го кінного Кінбурнського полку Армії Української Держави, згодом — Дієвої армії УНР. З 11.04.1919 р. — ветеринарний лікар 27-го кінного Чортомлицького полку Дієвої армії УНР. 17.05.1919 р. був переведений до 29-го кінного дієвого полку Дієвої армії УНР. З 04.07.1919 р. — ветеринарний лікар 1-го кінного ім. М. Залізняка полку Дієвої армії УНР. З 25.08.1919 р. — помічник начальника мобілізаційного відділу Головного військово-ветеринарного управління Військового міністерства УНР. З 13.11.1919 р. — старший ветеринарний лікар Спільної юнацької школи. З 01.02.1920 р. — в. о. начальника базисного військово-ветеринарного аптечного склепу (складу) Військового міністерства УНР. З 11.04.1920 р. — дивізійний ветеринарний лікар 2-ї (згодом — 3-ї Залізної) дивізії Армії УНР.

У 1920-х рр. жив на еміграції у Польщі. Подальша доля невідома.

ЦДАВОУ — Ф. 1075. — Оп. 2. — Спр 636. — С. 10–19

(25.02.1872 — після 1937) — начальник штабу групи Дієвої армії УНР.

Народився на Київщині. Закінчив Київську військово-фельдшерську школу, Чугуївське піхотне юнкерське училище (1897), служив у 20-му піхотному Галицькому полку (Житомир). Незабаром перевівся до 122-го піхотного Тамбовського полку (Харків), у складі якого брав участь у Російсько-японській війні. Був поранений, нагороджений всіма орденами до Святого Володимира IV ступеня з мечами та биндою. Закінчив Миколаївську академію Генерального штабу за 1-м розрядом (1908). З 28.11.1908 р. — старший ад'ютант штабу 38-ї піхотної дивізії. З 1912 р. — підполковник. Брав участь у Першій світовій війні. З 11.10.1915 р. — начальник штабу 101-ї піхотної дивізії. З 1916 р. — полковник. З 16.02.1917 р. — командир 11-го піхотного Посковського полку. З 07.04.1917 р. — генерал-майор. З 08.06.1917 р. — начальник 156-ї піхотної дивізії. З 23.08.1917 р. — начальник 2-ї Гвардійської піхотної дивізії. Був нагороджений орденом Святого Георгія IV ступеня, мав два поранення.

В українській армії з 12.05.1918 р. З 15.07.1918 р. — член Військово-ученої комісії. З 01.09.1918 р. — начальник кадрів Чугуївської юнацької школи. З 22.10.1918 р. — начальник Військово-шкільної управи Військового міністерства Української Держави. З 01.01.1919 р. — начальник штабу корпусу Кордонної сторожі УНР. 22.04.1919 р. — призначений на посаду начальника штабу Північної групи Дієвої армії УНР, однак був заарештований попереднім командувачем групи отаманом В. Оскілком та зайняв посаду лише 30.04.1919 р., після ліквідації заколоту В. Оскілка. Після розгрому Північної групи 16–17.05.1919 р. перебував без посади.

Протазанів Тарас, фото 1908 року (з приватної колекції О. Шереметьева)

Незабаром виїхав до Збройних Сил Півдня Росії. З 10.01.1920 р. — викладач Кубанського Олексіївського військового училища. З 27.02.1920 р. — викладач Корнилівського військового училища. З 22.07.1920 р. — начальник цього училища. Білоемігрант. Подальша доля невідома.

ГАРФ. — Ф. 6797. — Оп. 1. — А 72; ЦДАВОУ. — Ф. 1078. — Оп. 1. — Спр. 96. — С. 40; Ф. 1078. — Оп. 2. — Спр. 37, загальний список старшин Генштабу складений 21.11.1918. — С 44-зв. — 45; Список Генерального штаба на 1914. — СПб. — 1914.

(25.12.1890-08.11.1971) — підполковник Армії УНР.

Походив з селян м. Оріхів Бердянського повіту Таврійської губернії. Народився у станиці Павловській Кубанського війська. Закінчив сільськогосподарське училище, витримав іспит на звання однорічника 2-го розряду при Оріхівському реальному училищі. 01.10.1912 р. був мобілізований до 51-го піхотного Литовського полку. З 15.11.1914 р. — прапорщик. З 10.12.1914 р. — молодший офіцер 53-го піхотного Волинською полку, у складі якого брав участь у Першій світовій війні. 27.01.1915 р. потрапив до австрійського полону.

Перебуваючи у полоні у таборі Терезієнштадт був одним із ініціаторів створення українських громад та формування у 1918 р. у таборі Йозефштадт 1-ї козацько-стрілецької (Сірожупанної) дивізії. З 27.08.1918 р. — старшина 1-го козацько-стрілецького (Сірожупанного) полісу Армії Української Держави. З 06.10.1918 р. — ад'ютант 1-го Сірожупанного полку Армії Української Держави. З 19.01.1919 р. — начальник штабу Коростенської групи Дієвої армії УНР. З 19.02.1919 р. — ад'ютант 1-го Сірожупанного полку Дієвої армії УНР. 20.05.1919 р. потрапив у Луцьку до польського полону, перебував у таборі для військовополонених у Ковелі. З 29.09.1919 р., після звільнення з полону, перебував у розпорядженні штабу Дієвої армії УНР. З середини жовтня 1919 р. — в. о. ад'ютанта 4-го Сірожупанного рекрутського полку Дієвої армії УНР. З початку листопада 1919 р. — в. о. начальника штабу 1-ї Рекрутської дивізії, що мала бути створена з усіх запасних частин Дієвої армії УНР. На початку грудня 1919 р. залишив Армію УНР. У квітні 1920 р. з'явився у розпорядження штабу 4-ї стрілецької бригади 2-ї стрілецької (зюдом — 3-ї Залізної) дивізії Армії УНР. Був призначений начальником штабу 12-го стрілецького куреня, деякий час — в. о. начальника штабу 7-ї бригади 3-ї Залізної дивізії Армії УНР. З 21.08.1920 р. — начальник оперативного відділу, а з 15.09.1920 р. — начальник штабу 4-ї Сірожупанної бригади 2-ї Волинської дивізії Армії УНР. На початку жовтня 1920 р. був поранений у бою з червоними. Після одужання — вартовий старшина оперативного відділу штабу Армії УНР.

З травня 1922 р. — на еміграції у Чехо-Словаччині, закінчив лісовий відділ Української господарської академії у Подєбрадах (1927). У 1928–1932 рр. викладав у академії, у подальшому працював інженером. У 1927–1939 рр. очолював Товариство бувших вояків Армії УНР у Чехо-Словаччині, написав працю з історії 1-ї козацько-стрілецької дивізії (Сірожупанників).

Прохода Василь у фото 1919 року (За Державність. — Варшава. — 1939. — Ч. 9)

З 1939 р. — у Німеччині, був одним із активних членів Українського національного об'єднання. У 1941 р. — січні 1945 р. працював інженером у німецькій будівельній фірмі «Йоганес-Ган». 02.02.1945 р. був заарештований СМЕРШем. З 10.05.1945 р. перебував під слідством у Аук'янівській в'язниці у Києві. 09.08.1946 р. був засуджений до 10 років виправно-трудових робіт, відбував термін на Воркуті та у Комі АРСР. Після звільнення у 1956 р. як чехо-словацький громадянин повернувся до Чехо-Словаччини (у Пряшів).

У 1965 р. виїхав до своєї родини у США. Помер та похований у м Денвері, штат Колорадо.

ЦДАВОУ. — Ф. 1078. — Оп. Z — Спр. 22. — С 121–123; Прохода В. Записки