Темна Академія-4 - Марина Сніжна
– Тому що, на відміну від деяких, у мене є мозок, – була мені груба відповідь. – Можу співставити одне з одним. Заручини Рінадія та Лаурни. Те, що принцеса після отримання листа від батька ходить як у воду опущена і до Ірмерія боїться навіть підходити.
– І що ви думаєте з цього приводу? – обережно запитала я. – Захочете завадити їй одружитися з тим, кого вона вибере сама?
Декан гмикнув і подивився на мене з неприхованою насмішкою.
– Не думаю, що це буде потрібно.
Я заклякла.
– Хочете сказати, якщо вб’єте Ірмерія на дуелі, то проблема відпаде сама собою?
– Хочу сказати, що ти дурне дівчисько. От і все. І, гадаю, будеш шкодувати до кінця своїх днів про те, що втратила. А тепер забирайся звідси! Завтра, завдяки тобі, в мене буде важкий день. Треба добре виспатися.
– Благаю вас, скажіть, що не станете його вбивати!
– Постараюсь. Якщо, звісно, він сам мене не змусить. Пробач, але жертовна смерть у мої плани не входить, – уїдливо зауважив лорд Байлерн.
Я повільно піднялася на ноги і попленталася до дверей. Відчувала себе так кепсько, як ще ніколи у житті. Проклинала себе останніми словами за те, що не передбачила такого розвитку подій. І як тепер мені це зупинити? Я не можу допустити, щоб через мій безглуздий, до кінця необдуманий вчинок сталася трагедія! Адже я не бажаю зла жодному з цих чоловіків. Навіть декану Байлерну. Ніколи не пробачу собі, якщо через мене хтось із них постраждає!
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно