Хвиля - Павло Грабовський

 

Грабовський П. А.

 

 

ХВИЛЯ

 

(Збірка поезій)

 

ПЕРЕДМОВА

 

 

Нова збірка моїх переспівів складається з поетів - англійських, французьких, італьянських, іспанських, німецьких, скандінавських, слов’янських, грузинських, вірменських, а найбільше мадярських. Є тут поети дуже старі, славнозвісні, є й такі, що сучасному читачеві, особливо українському, мало ще відомі. Про добір перекладів я не дбав, маючи на думці подавати нашій громаді все, що може бути для неї цікавим з того або іншого погляду.

 

Павло Грабовський

Якутськ, 1899

 

Роберт Бернс

 

 

СТАРЧАЧА ГУЛЬНЯ

 

Кантата

 

 

РЕЧИТАТИВ

 

Сумно стало в темнім гаї,

Вітер повіває,

Стужа дме, степи безкраї

Білий сніг вкриває.

Почина кругом смеркати...

В шинк до Пузі Нансі 1

Зібралися погуляти

На ніч голодранці.

Ось погляньмо, як вони

Пропивають там штани.

Співають, і регочуться,

Та так тобі свистять,

Що в голові морочиться,

А стіни аж тремтять.

Притулився коло печі

Дід з красунею удвох,-

Торба з хлібом давить плечі,

Дране руб’я на обох.

Обнялись собі гарненько,

Раз за разом цмок та цмок -

Їм і тепло, й веселенько,

Хоч задубли до кісток.

Раз за разом дівка губи

Козакові підставля

Та погані свої зуби

На всю хату вискаля.

Що то чарка, що то ласка:

Людське серце ожива;

Цмок та цмок - мов пуга ляска,

А старий гультяй співа.

 

ПІСНЯ

 

Я під Марсом народивсь,

З ворогами добре бивсь,

Шрам і рану маю здавна...

Рана - з бабою сваривсь,

Шрам - з французами зустрівсь,

А не кинув тарабана.

Гей, трам-трам;

Гей, трам-трам,

Тарарарарам!

 

Довелося буть мені

З генералом на війні

Край Абрамського Кургана; 2

Був і там я, де з землі

Ми Моро 3 зовсім змели

Під сей гуркіт тарабана:

Гей, трам-трам і т. д.

 

Вів нас Куртис... Відтяла

Руку й ногу куля зла;

Бачу - справа препогана...

Але в пекло пхають знов -

З Елліотом я пішов,-

Жалко стало тарабана!

Гей, трам-трам і т. д.

 

От і треба - що казать -

На милиці шкандибать;

Замість злота одіж драна...

Та зі мною все моє -

І дівчатко, й чарка є,

Не бажав би й тарабана.

Гей, трам-трам і т. д.

 

Хоч не раз, не два, не три

Завірюха та вітри

Скубли з рана та й до рана.

А лахміття як продам,

То такий бенкет завдам,

Що не вчув би й тарабана!

Гей, трам-трам;

Гей, трам-трам,

Тарарарарам!

 

РЕЧИТАТИВ

 

Не спиниш нічим гультіпаку;

Аж хата трясеться; щури

Та миші давай з переляку

Втікати скоріш до нори.

«А ти?» - із кутка промовляє

Скрипаль до красуні; вона

Вже вершу свою роззявляє

І пісню співать почина.

 

ПІСНЯ

 

І я дівкою була,

А коли - й сама забула;

Про коханця аби вчула,

То й тепер з ума б зійшла.

Тато мій служив гусаром,

У казармі я знайшлась;

Бачте, люди, що недаром

За гусара віддалась.

 

Хор

Тра-ла-ла, тра-ла-ла,

За гусарина пішла!

 

Не який-небудь моргун...

Мов орел той сизокрилий,

Отакий він був, мій милий,

Тарабанщик мій, джигун.

Личко все пашіло жаром;

Ніжка б пані придалась...

Бачте, люди, що недаром

За гусара віддалась.

 

Хор

Тра-ла-ла, тра-ла-ла,

Що з гусарином втяла!

 

Та гусара-молодця

Я швиденько геть прогнала:

На попа його зміняла,

На святого панотця.

Гріх мій взяв він незабаром,

А до тіла всім вам - зась...

Бачте, люди, що недаром

Я така собі вдалась.

 

Хор

Тра-ла-ла, тра-ла-ла,

Від гусарина втекла!

 

Але скоро і з попом

Мені збридло женихатись;

Почала я тут кохатись

Із цілісіньким полком.

Хлопець, дід - з однаким палом

Я до всякого тяглась,

Аби звався лиш гусаром,

Бо така собі вдалась.

 

Хор

Тра-ла-ла, тра-ла-ла,

За дружину всім була.

 

Остогидло воювать,

Вороги вчинили згоду:

Я осталася без роду,

Довелося старцювать.

Раз тинялась я базаром,

З козаком оцим зійшлась,

Бачу з виду - був гусаром,

То всім серцем віддалась.

 

Хор

Тра-ла-ла, тра-ла-ла,

Знов гусарина знайшла!

 

Пожила я на віку

Вже й сама не тямлю скільки;

Пісня з чаркою горілки

Мені й досі по смаку.

Не гидую божим даром,

Аби п’яна напилась,

То й щаслива я з гусаром,

Бо така собі вдалась.

 

Хор

Тра-ла-ла, тра-ла-ла,

Аби чарочка була!

 

РЕЧИТАТИВ

 

З дівчиною сидить та п’є

В кутку Андрій, штукар, байдуже,

Він хора слухає не дуже,

Балака нишком про своє.

Та годі пити; скоком-боком

Коханку він поцілував,

Скрививсь, крутнувсь, пожартував

І, глянувши веселим оком,

З поважним видом заспівав.

 

ПІСНЯ

 

Чарка мудрим чинить шкоду,

Зух дуріє на суді,

А я дурень собі зроду...

Що пошкодить сій біді?

Раз книжок мені бабуся

Накупила - все дарма:

Як, бувало, не товчуся,

Не стає