Земля у рівновазі - Альберт Гор

А тепер розглянемо кожне завдання детальніше. До кожного з них я даватиму пояснення, чому воно важливе, конкретні пропозиції для досягнення мети і яка роль Сполучених Штатів у виконанні цього завдання.

І. СТАБІЛІЗАЦІЯ НАСЕЛЕННЯ СВІТУ

Немає більш важливого завдання для оздоровлення глобального довкілля, ніж стабілізація населення світу. Стрімке зростання кількості людей від початку наукової революції — і особливо протягом останньої половини нашого століття — це найяскравіший приклад драматичної зміни всіх взаємовідносин людського роду і екологічної системи Землі. Крім того, швидкість, з якою ці зміни відбулися, сама по собі є однією з головних причин екологічних негараздів, оскільки суспільства, які протягом сотень поколінь вчилися здобувати засо­би існування в межах крихкої екосистеми, раптово стикаються — протягом одного покоління — з необхідністю харчування, одягання й забезпечення житлом в два або три рази більшої кількості людей, ніж було досі, в межах тих самих екосистем.

Навіть приблизні цифри свідчать про драматичний розвиток по­дій: як ми вже бачили в розділі 1, від першої відомої людини понад два мільйони років тому і аж до кінця останнього Льодовикового періоду на планеті ніколи не жило більш як кілька мільйонів людей. І через 10.000 років після його закінчення в середині XX століття було тільки близько 2 мільярдів людей. За останні ж сорок п'ять років населення зросло більше ніж у два рази — майже до 5,5 міль­ярдів людей. Впродовж наступних сорока п'яти років, за оцінками, це число подвоїться знову, наблизивши чисельність світового на­селення до позначки 9 мільярдів. Хоча ще до недавнього часу екс­перти передбачали, що населення планети має стабілізуватися на рівні 10 мільярдів у наступному столітті, але зараз вони припуска­ють, що воно може сягнути 14 мільярдів або навіть більше до того, як стабілізується на одному рівні. І що особливо приголомшливо, що близько 94 процентів зростання населення припаде на країни, що розвиваються, де бідність і екологічна деградація і так уже пород­жують великі проблеми.

Щоб уявити собі ці дані більш наочно, можна зробити таке порівняння: населення світу збільшується на еквівалент населення Китаю кожних десять років, населення Мексики — щороку, насе­лення Нью-Йорка — щомісяця й населення Чаттануги — щодня.

Якщо це зростання буде продовжуватися нинішніми темпами, вплив його на довкілля в наступному столітті буде непередбачуваним. У пошуках засобів, які обмежать подальше зростання населення, слід враховувати такий важливий фактор існуючої інерції подальшого зростання, як чисельність нашого теперішнього населення і особли­во величезну кількість людей, які нещодавно досягли або в най­ближчому майбутньому досягнуть дітородного віку. Навіть якщо цілий світ раптом різко знизив би темпи зростання населення, то ця інерція все одно призвела б до постійного зростання населення протягом багатьох десятиліть. Крім того, слід пам'ятати, що різни­ця між остаточною стабілізацією населення на позначці 10 або 11 мільярдів чи 14 або 15 мільярдів є досить суттєвою як у контексті людського впливу на довкілля, так і для самого населення Землі.

Незалежно від цих цифр, те, в який спосіб живе така кількість людей, і технології, які вони використовують, досить сильно позна­чаються на стані довкілля. Кожна дитина, народжена з завищеним споживацьким ставленням до життя, що є таким звичним для індуст­ріально розвинених країн, впливатиме на навколишнє середовище у значно більш руйнівний спосіб, ніж дитина, яка народилася в країні, що розвивається. Тому деякі керівники держав «третього світу» відкидають аргумент, що глобальному довкіллю загрожує небезпека, пов'язана із зростанням населення в їхніх країнах.

Але абсолютні цифри вражають. Розглянемо ситуацію в деяких країнах за оцінками, що даються в «найоптимістичніших» сцена­ріях, прогнозованих Фондом народонаселення Організації Об'єд­наних Націй. Населення Кенії, яке зараз налічує 27 мільйонів чо­ловік, протягом наступних тридцяти років зросте до 50 мільйонів. Населення Єгипту, що становить 55 мільйонів людей, кожні чотири роки збільшується на величину, що дорівнює всьому населенню Ізраїлю; протягом тридцяти років воно сягне щонайменше 100 міль­йонів; Нігерія, яка вже має 100-мільйонне населення, через тридцять років матиме щонайменше 300 мільйонів мешканців. Ці три держа­ви вже відчувають гостру нестачу власних природних ресурсів і створюють загрозу цілісності своїх екологічних систем, тому важко навіть уявити жахливі наслідки для довкілля, коли їхнє населення подвоїться або потроїться, не кажучи вже про жалюгідний рівень життя, який чекатиме на ці додаткові мільйони. Вже виникли нові епідемії — від холери до чорної чуми та СНІДу — в суспільствах, де була порушена рівновага через стрімке зростання населення, постійне руйнування його традиційного укладу життя і руйнування його навколишнього середовища. Більш того, в деяких регіонах, де швидко зростає населення, на зразок Сахелю, голод став уже не випадковим явищем, а прикметою життя.

Соціальна і політична напруженість, яка є наслідком такого зростання населення, загрожує соціальній стабільності в багатьох з цих країн, що у свою чергу підвищує ймовірність виникнення воєнних конфліктів через дефіцитні природні ресурси в місцях, де населення, що зростає, ділитиме незмінні запаси цих ресурсів. Візьмемо, наприк­лад, воду. Всі чотирнадцять країн, які розташовані на берегах річки Ніл, переживають демографічний вибух, у той час як у Нілі тече стільки ж води, скільки й у біблійні часи. Так само стрімко зростає населення у країнах, що залежать від водопостачання з річки Йор­дан, і конфлікт між ними за цю невеличку водну артерію починає посилювати якоюсь мірою політичну, соціальну і релігійну напру­женість, яка давно існувала в цьому регіоні. Така ж ситуація і з Тігром і Євфратом — обмежені запаси води треба розділити між кількома країнами, населення яких теж швидко зростає.

Тепер розглянемо проблему під іншим кутом. Уявімо собі, що хтось винайшов чудодійну технологію, яка дала змогу людській цивілізації зменшити вдвоє кількість викидів парникових газів, що припадає на одну людину; уявіть собі, наскільки це зменшило б наше занепокоєння щодо глобального потепління. (Справді, ще важче уявити, що ми повинні будемо знизити кількість цих викидів навіть більше). Але з подвоєнням світового населення менше ніж за пів­століття, всі потенційні скорочення кількості викидів парникових газів, досягнуті за рахунок надзвичайних успіхів у розвитку техно­логій, будуть цілком поглинуті, і незабаром парникові гази будуть накопичуватися так само швидко, як і зараз.

Розглянемо також вплив на ерозію ґрунту сучасних зусиль про­годувати 5,5 мільярда людей і уявімо собі наслідки спроб виростити в усьому світі врожай вдвічі більший за нинішній за якихось чотири десятиліття від теперішнього часу. І скільки ще доведеться витрати­ти води і деревини для опалювання і приготування їжі? У багатьох місцевостях жінки вже проходять по