Земля у рівновазі - Альберт Гор

Незважаючи на принципові відмінності між кінцем 40-х років і сьогоденням, модель Плану Маршалла може стати у великій нагоді, коли ми почнемо вирішувати величезну проблему, з якою тепер зіткнулися. Зокрема, новітній Глобальний План Маршалла необхід­но, як і його оригінал, зосередити на стратегічній меті та зробити наголос на тих діях і програмах, які допоможуть виправити ті вузькі місця, які зараз перешкоджають здоровому функціонуванню світо­вої економіки. Нова світова економіка мусить бути всеосяжною системою, яка охопить усі регіони, на відміну від нинішньої системи, що ігнорує більшу частину Африки і значну частину Латинської Америки. У всеосяжній економіці, наприклад, багаті країни більше не будуть вимагати від країн «третього світу» сплати величезних процентів за старі борги навіть тоді, коли ця сплата значно збільшує зубожіння і страждання їхнього населення, що у свою чергу сприяє неконтрольованому зростанню революційної напруженості. План Маршалла був побудований на основі якнайширшого погляду на проблеми Європи і визначив стратегію, спрямовану на задоволення потреб людей і сприяння сталому економічному прогресу; те саме ми повинні зараз здійснити в глобальному масштабі.

Але стратегічне мислення безплідне без згоди, і тут План Маршал­ла знову стане у нагоді. Історики нагадують нам, що цей План зазнав би невдачі, якщо б держави, які отримували допомогу, не мали спільних ідеологічних засад або принаймні не схилялися до спіль­них ідеалів і цінностей. Сильний післявоєнний потяг Європи до демократії і капіталізму уможливив регіональну економічну інтег­рацію; подібним чином, зараз світ перебуває набагато ближче до консенсусу щодо основних політичних та економічних принципів, ніж це було всього кілька років тому, і оскільки ідейно-філософська перемога Заходу стає дедалі очевиднішою, то тим самим зростає можливість втілення у життя Глобального Плану Маршалла.

Загалом, буде справедливим зазначити, що останніми роками більшість країн світу зробила три важливих вибори щодо майбут­нього: по-перше, демократія буде найпоширенішою формою полі­тичної організації життя на нашій планеті; по-друге, керовані вільні ринки будуть найбільш прийнятною та розповсюдженою формою економічної організації; і, по-третє, більшість людей сьогодні від­чуває себе складовою частиною справді глобальної цивілізації, яка дещо передчасно неодноразово проголошувалась в цьому столітті, але лише тепер люди в усьому світі осягають це розумом та відчу­вають це серцем. Навіть ті держави, що досі офіційно протистоять демократії і капіталізму, як наприклад Китай, здається, поступово почали схилятися до нашого філософського напрямку, принаймні у свідомості молодших поколінь, які ще не прийшли до влади.

Ще одним мотивом для Плану Маршалла було чітке усвідомлення небезпеки вакууму, який утворився після завершення тоталітарного порядку в країнах Осі {Італія, Німеччина, Японія − Ред.), і перс­пективи хаосу за відсутності позитивних зрушень в напрямку до демократії і капіталізму. Так само відлуння ідейно-філософської поразки комунізму (в чому План Маршалла безпосередньо відіграв неабияку роль) залишило ідеологічний вакуум, який сприяє або впровадженню сміливої і далекоглядної стратегії, спрямованої на появу демократичних систем правління та керованих вільних рин­ків у всьому світі, — у справді глобальній системі, — або зростанню того хаосу, який уже став характерним для багатьох регіонів — від Камбоджі до Колумбії й від Заїру до Азербайджану.

Це зображення Землі, на якому видно Антарктику, Африку, Мадагаскар і Аравійський півострів, є, імовірно, найвідомішим фотознімком нашої планети з космосу. Його отримано в 1972 році під час виконання програми «Аполлона» з точки в космосі, що знаходиться на півдорозі до Місяця.

План Маршалла, однак, частково завдячує своїх успіхом деяким конкретним обставинам, що переважали в післявоєнній Європі, але не є характерними для різних регіонів світу сьогодні. Наприклад, європейські держави мали розвинену економіку перед Другою світовою війною, і тому зберегли велику кількість кваліфікованих робітників, запаси сировини, і широкий досвід життя в сучасних умовах . Вони також мали великий потенціал для регіонального співробітництва — хоча це краще видно з перспективи часу, аніж це було видно тоді, коли перспектива дружніх стосунків, скажімо, між Німеччиною і Англією здавалася дуже віддаленою.

Натомість розмаїтість країн, які мають включатися в Глобальний План Маршалла, просто фантастична, з усім спектром політичних суб'єктів, які перебувають на абсолютно різних стадіях економічного і політичного розвитку, — особливо з появою «постнаціональних» утворень, таких як, наприклад, Курдистан, Балкани, Еритрея і Каш­мір. Власне, деякі народи сьогодні більш відомі за екологічними критеріями, ніж за політичним устроєм світу. Наприклад, термін «регіон Аральського моря» нині стосується населення декількох колишніх радянських республік, які потерпають від регіональної екологічної катастрофи на Аральському морі. Термін «Амазонія» використовується населенням кількох національностей, які мешка­ють у найбільшому у світі масиві вологого лісу, де державні кордони часто невидимі і недоречні.

Розмаїтість країн і народів світу значно ускладнює модель, яку з таким успіхом було застосовано в Європі. Але навіть за таких умов інші уроки Плану Маршалла все одно можна реалізувати. Всередині цього розмаїття плани прискорення переходу до сталого суспільст­ва мають бути розроблені з урахуванням регіональних особливостей і з різними стратегіями для кожного регіону. Східна Європа, наприк­лад, має ряд регіональних особливостей, що суттєво відрізняються від тих, що характерні для Сахелю (на околиці Сахари в Африці), так само як умови Центральної Америки суттєво відрізняються від тих, що характерні, скажімо, для архіпелагів Південно-Східної Азії.

Багато перешкод для прогресу і в індустріальному світі. Справді, одним з найбільших бар'єрів для Глобального Плану Маршалла є вимога того, що розвинені країни й самі повинні зазнати глибокої трансформації. План Маршалла поклав тягар змін і перехідних процесів тільки на країни, які отримували допомогу. Фінансування повністю взяли на себе Сполучені Штати, які, безперечно, зазнали багатьох змін протягом того ж періоду, але не під тиском зовніш­нього примусу і не для виконання жодних зобов'язань, накладених на них міжнародною угодою.

Новий план вимагатиме, щоб багаті країни фінансували пере­дачу екологічно безпечних технологій країнам «третього світу» і допомагали злиденним країнам досягти стабілізації чисельності свого населення і сталого економічного прогресу. Але щоб цей план спрацював, багаті країни повинні трансформуватися, що для них буде у певному відношенні навіть складніше, ніж для країн «третього світу», бо буде порушена усталена і масова економічна практика. Тому опір цим змінам є досить сильним, але цей перехід до сталого суспільства може і обов'язково повинен відбутися — як у розвине­них країнах, так і в країнах, що розвиваються. І цьому, імовірно, сприятиме низка глобальних угод, які зобов'яжуть всі держави діяти спільно. Для успіху цих угод вони повинні бути складовою частиною повномасштабного проекту, спрямованого на розвиток здоровішої і більш збалансованої моделі світової цивілізації, яка інтегрувати­ме країни «третього світу» у світову економіку. Не менш важливо, щоб