Літопис Руський. Галицько-Волинський літопис - Автор невідомий
«Літопис Руський. Галицько-Волинський літопис» — це цінний історичний документ, який розповідає про події, що відбувалися на території Галицько-Волинського князівства в середині 12-го — початку 14-го століття. Цей літопис є одним з найважливіших джерел для вивчення історії Руської землі того періоду.
У «Літописі Руському» знайдете розповіді про події, битви, політичні інтриги та важливі події, що відбувалися в ті роки. Він вміщує в собі інформацію про правителів, державні устрої, культурне та релігійне життя того часу. Цей літопис є важливим джерелом знань для всіх, хто цікавиться історією Руської держави.
На сайті readbooks.com.ua ви зможете придбати «Літопис Руський. Галицько-Волинський літопис» та інші історичні твори, детально ознайомитися з цією книгою, прочитати рецензії і відгуки читачів, а також обговорити її в спільноті. Наш магазин пропонує широкий вибір книг з різних жанрів і епох, щоб задовольнити потреби найвибагливіших читачів.
Запрошуємо вас на readbooks.com.ua, де ви зможете зануритися в захоплюючий світ «Літопису Руського» та відкрити для себе багатство історії Руської землі. Приєднуйтеся до нашої спільноти читачів, обговорюйте твори, діліться враженнями та знаходьте нові літературні скарби на сторінках readbooks.com.ua.
Галицько-Волинський літопис
У РІК 1201
У РІК 6709 [1201].
Початок княжіння великого князя Романа, що був державцем всеї Руської землі, князя галицького[1]По смерті ж великого князя Романа, вікопомного самодержця всеї Русі, який одолів усі поганські народи, мудрістю ума додержуючи заповідей божих, [[2]*…] Він бо кинувся був на поганих, як той лев, сердитий же був, як та рись, і губив [їх], як той крокодил, і переходив землю їх, як той орел, а хоробрий був, як той тур, бо він ревно наслідував предка свого Мономаха, що погубив поганих ізмаїльтян, тобто половців, вигнав [хана їхнього] Отрока в Обези за Залізнії ворота[3], а [хан] Сирчан зостався коло Дону, рибою живлячись[4].
Печать Романа-Бориса Мстиславича.
Тоді Володимир Мономах пив золотим шоломом із Дону, забравши землю їх усю і загнавши окаянних агарян. По смерті ж Володимировій остався у Сирчана один лиш музика Ор, і послав він його в Обези, кажучи: «Володимир уже вмер. Тож вернися, брате, піди в землю свою». Мов же ти йому слова мої, співай же йому лісні половецькії. А якщо він не схоче, — дай йому понюхати зілля, що зветься євшан»[5].
Той же не схотів [ні] вернутися, ні послухати. І дав [Ор] йому зілля, і той, понюхавши і заплакавши, сказав: «Да лучче єсть на своїй землі кістьми лягти, аніж на чужій славному бути». І прийшов він у землю свою. Од нього родився Кончак, що зніс Сулу[6], пішо ходячи, котла носячи на плечах.
Пострижения Рюрика Ростиславича, його жони та дочки в чернецтво. Мал. XIII (XV) ст.
Отож Роман-князь ревно наслідував [Володимира] в цім і старався погубити іноплемінників. [*…] велика смута постала в землі Руській. Зосталися ж два сини його, один, [Данило], чотирьох літ, а другий, [Василько], двох літ.
У РІК 1202У РІК 6710 [1202].
