Земля у рівновазі - Альберт Гор

Особисто я вважаю, що образ Бога видно, хай і доволі невиразно, в кожній частці його творіння, навіть і в нас самих. Уявивши собі цілий образ Божого творіння, кожен може яскраво відчути образ Творця. Справді,, моє уявлення про те, як образ Бога проглядає у світі, найкраще передається за допомогою метафори голограми, що про неї йшлося у вступі. (Використання технологічної метафори для зображення духовного світу не є аж таким незвичайним, як це може здатися. Біблія часто послуговується образами, пов'язаними з того­часними технологіями. Так, Бог сіє духовне насіння і на кам'янисто­му ґрунті, і в добрій землі, одні зерна зроджують, а інші ні; пшениця має бути нарізно з кукілем; люди перекують мечі на орала, а списи — на серпи.) Коли лазерний промінь освітлює голографічну плас­тину, його віддзеркалення від тисяч мікроскопічних ліній, що сукупно складають особливий «носій інформації», вплетений у пластикову плівку, яка покриває скляну основу, утворює видиме тривимірне зображення того, що міститься на пластині, — процес, схожий на те, як патефонна голка «знімає» музику з «носія інформації» на довго­граючій платівці. Кожна найменша частинка голограми містить крихітну, але бліду подобу цілого тривимірного образу. Проте завдяки новим і незвичайним оптичним принципам голографії, коли подивитися не на маленьку частинку, а всю голограму, тисячі кри­хітних, блідих образів зливаються в очах спостерігача, утворюючи єдине велике та яскраве зображення.

Так само, я вірю, образ Творця, що інколи здається таким слаб­ким у видимій кожному частці його творіння, все ж присутній там уповні — як і в нас самих. Якщо ми створені за образом та подобою Бога, то, ймовірно, саме міріади невидимих ниток у павутинні земно­го життя, особливим чином вплетених у нашу сутність, й складають той «носій інформації», що відбиває цілісний образ Бога, хай і слабко. Вивчаючи природу в її повноті — нашу природу та всього Божого творіння — за допомогою відчуттів і духовної уяви, ми можемо побачити мигцем «яскравий як сонце» безмежний образ Бога.

ЧАСТИНА III

ВСТАНОВЛЕННЯ РІВНОВАГИ

Нова спільна мета

Сучасна індустріальна цивілізація в нинішньому своєму вигляді жорстко протистоїть екологічній системі нашої планети. Наваль­ність нападу на Землю просто приголомшлива, а жахливі наслідки даються взнаки так швидко, що ми просто не встигаємо їх осягнути, усвідомити їхній глобальний масштаб та організувати належну і своєчасну відповідь. Незлагоджені зусилля ентузіастів, які перши­ми відчули цю нищівну силу і почали боротися з нею, зворушують, але, у кінцевому рахунку, вони вживали абсолютно неадекватні засоби. І річ не в тім, що їм бракувало відваги, уяви чи майстерності, — просто те, з чим вони боролися, виявилося нічим іншим як логікою поступу сучасної світової цивілізації. І поки в цивілізації в цілому, з її величезною технологічною потугою, пануватимуть погляди, які спонукають людство підкоряти та експлуатувати світ природи зад­ля короткочасної вигоди, ця нищівна сила і далі плюндруватиме Землю попри всі зусилля будь-кого з нас.

Я дійшов висновку, що нам слід вдатися до рішучих і недво­значних дій: ми маємо перетворити збереження довкілля на голов­ний організуючий принцип нашої цивілізації. Свідомі ми того чи ні, але нас уже втягнено у героїчну битву за відновлення рівноваги на нашій планеті і хід цієї битви не зміниться, аж поки більшість людей світу не буде пробуджено спільним усвідомленням нагальної небез­пеки, що загрожує нам усім, і вони не об'єднаються задля її подо­лання. Настав час домовитися, як саме цього досягти. У попередніх розділах я намагався розглянути кризу з позицій природничої нау­ки, економіки, соціології, історії, теорії інформації, психології, філософії та релігії, а далі хочу дослідити, користуючись своєю пере­вагою як політика, що, на мій погляд, можна вдіяти.

Політика, в широкому розумінні, це шляхи і способи колектив­ного прийняття рішень і здійснення вибору. Сьогодні ми стоїмо пе­ред вибором, настільки ж важким, як і всі інші в історії людства. Мистецтво політики має стати нам у пригоді, щоб зробити ясним і зрозумілим визначення цього вибору, привернути увагу громад­ськості до близької небезпеки, що загрожує нам нині, і прискорити прийняття рішень на користь колективних дій, які мають стати запорукою успіху.

Поза всяким сумнівом, за достатньої згоди щодо цілей, ми можемо здобути перемогу, якої прагнемо. Хоча завдання відновити природ­ну рівновагу екологічної системи Землі й вимагатиме дуже складних змін у наших усталених підходах та способах діяти, але воно нам цілком до снаги і потребує вирішення ще й з інших міркувань, - що включають нашу зацікавленість у соціальній справедливості, демо­кратичному управлінні та вільній ринковій економіці. Зрештою, присягаючись дбати про довкілля, ми знову доводимо свою відда­ність таким загальним і невід'ємним правам людини, як право на життя, свободу і прагнення щастя, що їх Джефферсон вважав влас­тивими не тільки американцям.

Найважче, звісно, дійти згоди щодо необхідності нелегких все­бічних змін. Хоча вже були достатні прецеденти глибоких інституційних змін та спільних дій подібних тим, які потрібні будуть відтепер. Протягом сучасної історії «вільний світ» уже не раз вда­вався до вибору єдиної спільної мети як головного організуючого принципу всіх суспільних інституції, хоча й не в глобальному масш­табі. За найвиразнішу ілюстрацію може слугувати та надзвичайна одностайність, яку майже півстоліття демонструвала коаліція віль­них націй, відданих ідеалам демократії й вільного ринку, в спільних зусиллях, спрямованих на стримування поширення комунізму війсь­ковими, політичними й економічними засобами. На подив багатьох, ця коаліція домоглася блискучої перемоги на користь ідеї свободи у філософській війні, що тривала від російської революції аж до того часу, коли країни Східної Європи припинили переслідувати «воро­гів народу» і невдовзі обрали їх своїми демократичними провід­никами. Політичний землетрус, що супроводжував цю перемогу, за кілька років повалив статуї Леніна від Нікарагуа до Анголи та Ефіопії, поки, зрештою, не повалив і колишній Радянський Союз.

Ця драматична перемога стала можливою завдяки свідомому і спільному рішенню усіх людей в країнах «вільного світу» зробити поразку комуністичної системи головним організуючим принципом не лише політики своїх урядів, а й власне суспільства. Було б невір­ним стверджувати, ніби така мета домінувала у всіх думках та полі­тичних рішеннях, але протистояння комунізму стало принципом, що був покладений в основу майже всіх геополітичних стратегій та соціальної політики, вироблених Заходом після Другої світової війни. План Маршалла, наприклад, був створений, передусім, як засіб посилити спроможність Західної Європи протистояти поши­ренню комуністичної ідеї. Так само план Макартура, спрямований на відновлення японського суспільства й економіки, та рішення Трумена 1947 року про суттєву допомогу Греції та Туреччині були спонукані тією ж таки метою. НАТО та інші воєнні союзи, заснова­ні під керівництвом США, теж постали з