Міфотворчість як обгрунтування історичного мародерства - Могильницька Галина

То на якій землі постала Москва, і хто заселяв цю землю, а отже, й становив корінне московське населення? Правильно!

Корінним населенням тут був народ МЕРЯ, і земля ця звалася Мерською, чи хай уже навіть Мерянською, коли вже чужинська владна еліта слову «мерський» такого негативного значення надала... Але фактом є те, що ні Російською, ні тим паче Руською, вона аж ніяк не була.

Додаток 2

Образование єдиного Русского государства

1.    Карта «Образование єдиного Русского государства» надзвичайно цікава вже тим, що на ній читач може власними очима побачити історичну, питому територію Московської держави. Це отой біленький шматочок землі, обведений у центрі карти тоншою чорною лінією, хоч і ця територія дещо збільшена за рахунок Коломни, «некой хитростью» відірваної від Рязанського князівства вже першим московським князем Данилом Олександровичем, та інших земель, що увійшли в сферу московських впливів після надання ханом Москві статусу Великого князівства. Усі решта територій узяті обманом, розбоєм, привласнені силою, здебільшого, ординських військ.

2.    Дуже цікавими є й пояснення до карти, укладені російськими істориками-міфотворцями.

Гляньмо-но на верхню табличку, де вказано, що жирним пунктиром позначена «Западная граница русских земель, за-хваченньїх с XIII в. Литовскими князьями». Під словом «русских» мається на увазі, ясна річ, «російських», бо ж мова йде про «образование русского государства». Міста тут не позначені, але написано: «белоруссьі», «украинцьі». Отже, виявляється, що ні білоруси, ні українці зроду-віку не мали своїх власних територій, а жили, сіромахи, на російських землях, які з XIII століття захопила Литва. Дивовижно! Ні росіян, ні самої Росії ще немає в помині — вони з'являться лише у XVIII ст., сама Москва, як ми бачимо на попередній карті, знаходиться на землях народу меря, а російські землі, виявляється, вже в XIII ст. були!.. Чисто, як в отій дитячій побрехеньці: «Коли мій дід під стіл пішки ходив, а тато ще й на світ не родився, пішов був я поле орати...».

Але читаймо цю історичну побрехеньку далі.

3.    У нижній табличці пояснюється, що крапочками на карті позначені «земли, вошедшие в состав Московского кня-жества с 1462г. по 1500г.». Це землі Тверського князівства та величезні Новгородські території. Справжня братерська ідилія

— взяли й «вошли»! Може, хтось забув, як вони «входили»,

то прочитайте ще раз відповідні сторінки нашої книжечки.

4.    Території, позначені прямими паралельними лініями, творці історичних побрехеньок гордо називають «землями, отвоеванньїми у Великого княжества Литовского с 1494 по 1503 г.». Тут бачимо Чернігів, Новгород-Сіверський, тут же знаходяться й не позначені на карті Гомель, Путивль, Одоїв, Рильськ та інші міста, яких ніколи ні в кого не «Отвоевьіва-ли» московити, адже міста ці ніколи Москві не належали! Більше того: Москва ніколи навіть не ЗАвойовувала цих міст. Вони були «пожалувані на хліба» королем Польським Казимиром московським князям-уті качам від великокняжого свавілля, які й приторочили їх до Московії, перебігаючи знову «під московську руку». Тобто міста ці були, фактично, вкрадені князями-перебіжчиками, бо «пожалуване на хліба» вважалося власністю нахлібника лише до тих пір, доки він служить королю. Що було далі, ми знаємо із історії Василя Ше-м'ячича — злодій у злодія дубинку вкрав...

5.    А от землі, що значаться на карті «присоединенньїми» до Московського князівства з 1510 по 1521 р. (Псков, Смоленськ, Рязань), — це якраз землі завойовані. Але такого слова як «завоювання» в поясненнях міфокартотворців ми взагалі не побачили: Москва ж бо зроду-віку нікого не завойовувала!.. До неї «прісоєдінялісь», «входілі», а то ще й навіть «воссоєдіняліся» з нею...

6.    А тепер, шановний читачу, будь ласка, ще раз уважне-нько перечитайте в нижній табличці всі перші чотири пояснення умовних позначень: про яке державне утворення там іде мова?

Якщо я не розучилась читати, то нібито про Московське князівство. Так? Рік, що вказаний в останньому (четвертому) поясненні, — 1521-й.

А тепер читаємо пояснення до п'ятого умовного позначення: «Границьі Русского государства к 1533 г.».

То про що йде мова? Про Московське князівство чи про

«Русское государство»? Чи нам треба думати, що від 1521 до 1533 у Московському князівстві відбулись такі кардинальні зміни, що воно в «Русское государство» перетворилося? Мабуть, оті міфо- і картотворці для того цю плутанину з термінами й вносять, щоб хтось саме так думав. Але ми так думати не будемо, бо насправді нічого суттєвого чи нового в Московії протягом цих 12-ти років не відбувається. Князь Василь III, як і раніше, рубає голови князям-незалежникам, нацьковує на українські землі кримських ханів, а на польські — магістра Німецького рицарського ордену Альбрехта, воює (невдало) Казань, жениться-переженюється й, врешті, у 1533р. благополучно помирає, так і не чувши такого слова, як Росія, бо його в ті час просто не існувало.

Отже, й сама карта московських завоювань XV — XVI ст., яку ми розглядаємо, аж ніяк не може носити назви «Образо-вание єдиного Русского государства», бо навіть «Государство

Российское» у ці часи московитам іще й не мариться, а «Русского» на тій території ніколи не було й тепер немає. Адже Русь і Росія — поняття зовсім різні: Русь — це давня назва українських земель, а Росія — нова назва колишніх мерських, далі — суздальських, а потім — московських земель.

Ну, а про те, як творяться прикметники, ми вивчали ще в 6-ому класі, і всі, кому розумові здібності дозволили вивчити ці правила, знають, що слово русский твориться від слова Русь, яке до Московської держави ніяк не тулиться. А від слова Россия (назва Московії з XVIII ст.) може бути утворений лише прикметник российский.

Так що й тут з підміною прикметників «русский» — «российский» маємо елементарне шулерство (сиріч махлювання), розраховане або на нашу розумову неповноцінність, або нате, що всі ми в 6-ому класі під час вивчення теми «Творення прикметників» у «морського боя» грали чи журнал «Плей-бой» розглядали під партою. Але ж ми не всі це робили?! Та й розумом нас Господь, наче, не обділив... Тому кожен, напевне, розуміє, для чого російським великодержавним шовіністам потрібне це махлювання назвами.

Розуміли це й ще за два століття до нас у Європі.

Так у спеціальному матеріалі, виданому у Франції для членів французького Сенату, роз'яснюється, що «Величезна Російська імперія... являє собою мозаїку уярмлених народів». Далі мова йде про український народ, який автор матеріалу називає «рутенами», мабуть від слова Ruthen, яке можна прочитати і як рутен, і як русин.

«Рутени, — пояснює автор, — носили ім'я русинів... і були поневолені московитами..., після чого народ-поневолювач привласнив собі ім'я поневоленого народу для того, щоб надати собі видиме