Літопис Руський. Київський літопис - Автор невідомий

За Лавр., у четвер був такий сильний дощ із вітром, що війська не могли бачити одні одних тому в цей день битви не починали.

(обратно) 235

В Іп. Хл. хибно «в п'ятницю», «в пяток».

(обратно) 236

В Іп. «и позна и», у Хл. «и познаша его».

(обратно) 237

У Лавр, трохи інакше: «и [в] полудне прибѣгоша ко Днѣпру и переѣха Гюрги в лодьяхь у Витечева, а прочии перебредоша». За даними гідрометрії Дніпра, коло Вітечева (Увітичів) броду не було. Ріка тут була глибока, тому Юрій переплив її в човнах; решта війська перебрела Дніпро, як видно з Іп., коло Треполя, де справді була мілина, а значить, і брід, хоча й складний, через рукави Дніпра.

(обратно) 238

У Лавр. тут уточнено, що вони перебрели Дніпро коло города Заруба і стали табором «у Мажева селца», звідки приїжджали битися до Переяславля.

(обратно) 239

За польськими джерелами і дослідженнями, перша, невідома на ім'я, жона Ізяслава Мстиславича була принцесою з роду німецького імператора Священної Римської імперії Фрідріха Барбаросси.

(обратно) 240

Тобто жителів Городка Остерського розселили по інших городах.

(обратно) 241

Згадується похід угрів 1123 р. з королем Стефаном II на город Володимир у складі війська Ярослава Святополковича; Ярослава тут підступно вбили два ляхи.

(обратно) 242

Див. прим. 28 до 1146 р.

(обратно) 243

Король Гейза II був сином короля Бели II Сліпого.

(обратно) 244

Володимир боявся Єфросинії, рідної сестри Ізяслава Мстиславича, жони Гейзи II (див. прим. 1 до 1148 р.).

(обратно) 245

Ідеться про Стефана І Святого, першого короля угорського, за часів якого в Угорщині поширилося християнство в католицькому різновиді.

(обратно) 246

В Іп. І Хл. помилково «Борисовича» (див. прим. 16 і 26 до 1147 р., прим. 5 до 1149 р. та прим. 13 до 1151 р.).

(обратно) 247

Ідеться не про синів, а про внуків Ярослава Святославича; це були Ростислав Ярославич і його сини Андрій, Гліб і, можливо, Юрій, та синівці — Ігор та Володимир Святославичі.

(обратно) 248

Хоча а літопису про пору цього походу є лише згадка, що наприкінці його було «к заморозу», але знову, на підставі тогочасної міцної традиції символічного і детального планування таких походів, можна твердити, що й тепер Юрій вирушив у день свого патрона, осіннього Юрія, тобто 26 листопада, з тим, щоб Різдво (25 грудня) відсвяткувати уже в Чернігові. На цій основі і на підставі просторових розрахунків проставляємо деякі дати цього походу. Вони повністю узгоджуються з наступною татіщевською датою (22 січня 1153 р.).

(обратно) 249

Ізяслав Мстиславич.

(обратно) 250

У Лавр, уточнено деталі походу: «и поидоша к Чернигову, и перешедше Сновъ и сташа у Гуричева близь города, перешедше Канинъ».

(обратно) 251

З рязанськими князями.

(обратно) 252

Тобто порубали стовпи, якими було огороджено острог.

(обратно) 253

Тут у Татіщева є доповнення, що (16 лютого) вони («послали по всій області Сіверській коней і скот відбирати, а стодоли і двори Святославові, чого не могли брати, попалили; сіл же і селян не розоряли»).

(обратно) 254

Див. про нього прим. 7 до 1152 р. та ін.

(обратно) 255

Тут, мабуть, повинно було б бути якесь Володимирове зауваження.

(обратно) 256

Тобто, коли Володимир ішов зовнішньою галереєю, що з’єднувала другий поверх князівського палацу з хорами церкви.

(обратно) 257

Якщо це був приступ стенокардії — лікували правильно, якщо інфаркт — ні.

(обратно) 258

У Володимира був ще старший брат Ростислав, який в Іп. не згадується, але добре знаний через сина Івана Ростиславича Берладника від невідомої жони; за Татіщевим, Ростислав помер близько (1143 р.).

(обратно)