Літопис Руський. Київський літопис - Автор невідомий

Лавр, тут додано, що Ольговичі спалили тоді город Устя.(обратно) 41

В Іп. помилково «Олговѣ»; в Акад. «Олговичи».

(обратно) 42

Нижче він зветься також Василько Маричич, — це був син дочки Володимира Мономаха Марії-Марици і Леона, сина Романа IV Діогена (див. ще прим. 4 до 1116 р.).

(обратно) 43

Орієнтуючись на піднесений княжий стяг, до нього збиралися, стягувалися воїни. Ольговичі, які захопили стяг Ярополка, підняли його і заманули до себе добірних воїнів противника.

(обратно) 44

У Лавр. «Давида Яруновича».

(обратно) 45

У Хл. «4 дни».

(обратно) 46

У Лавр, «взяша Треполь и Халѣпъ пуста».

(обратно) 47

Єванг. від Матфія V, 44.

(обратно) 48

За Лавр, та дослідженнями, з греком Мануйлом прийшов грек-скопець Феодор, якого настановлено єпископом у Володимир-Волинський, та ще другий скопець грек Ігнатій, що сів єпископом у Турові, де тоді відкрилася єпископська кафедра.

(обратно) 49

В Іп. і Хл. затемнення сонця датовано хибно «въ 9 день».

(обратно) 50

Матеріали про битву новгородців із суздальцями та про вихід Юрія Володимировича у свою Ростово-Суздальську землю із Переяславля повинні були стояти наприкінці 6643 р., як це видно з Лавр, та Новг. І. Під 6645 р. в Іп. і Хл. вони внесені помилково. У битві новгородців із суздальцями загинув, за Новг. І, Петрило Микулич, який до походу був новгородським посадником; у наступному, 6644 р., Святослав Ольгович, якого новгородці ненадовго ввели до себе з Чернігова княжити, удруге оженився, за Татіщевим, на дочці Петрила, незважаючи на опір новгородського архієпископа Нифонта («не достоить ея пояти»); за Любецьким синодиком, її ім’я було Катерина, за Татіщевим — (Марія).

(обратно) 51

Всеволод-Гаврило Мстиславич уперше був одружений з невідомою на ім’я дочкою луцького князя Святоші (Святослава) Давидовича (потім — ченця; у Новг. І під 1108 р. Святоша названий тестем Всеволода), а в 1123 р., за цим же Новг. І, оженився вдруге, за Татіщевим, з (Вірою), дочкою тисяцького. У Всеволода було два сини. Перший — Володимир (від першого шлюбу; за актовими печатями, його хрестильне ім’я — Іван, що сумнівне); за польськими джерелами, його одружили з Риксою, овдовілою дочкою польського князя Болеслава Кривоустого; у них, за датськими та німецькими джерелами, була дочка Софія — у першому шлюбі жона датського короля Вальдемара І Великого (сина короля бодричів і датського принца Кнута Лаварда та Інгеборг, дочки

Мстислава Володимировича; див. прим. 1 до 1122 р.), у другому шлюбі — друга жона німецького тюрінгського ландграфа Людвіга III Побожного. Від другої жони (Віри) у Всеволода Мстиславича був другий син Іван (помер дитиною 16 квітня 1128 р.). Від цього ж другого шлюбу, слід думати, була й Верхуслава; оскільки її віддали заміж 1136 чи 1137 р., то народилася вона десь 1124 р. За польськими джерелами, Верхуслава була першою жоною великого князя польського Болеслава Кучерявого.

(обратно) 52

В Іп. і Хл. хибно «11»; 11 лютого 1138 р. була п’ятниця.

(обратно) 53

За Лавр., її поховано «на Берестовѣмь у святого Спаса».

(обратно) 54

За Акад., цього ж 1138 р. восени помер не згаданий в Іп. брат Святослава Ольговича Гліб, жона якого невідома.

(обратно) 55

Тут знову не двоїна, а множина (див. прим. 16 до 1097 р.).

(обратно) 56

Ця ідея особливо яскраво розвинута у «Поученні» Володимира Мономаха.

(обратно) 57

У Татіщева про нього сказано одним реченням: («Був великий правосудець і миролюбець, до всіх милостивий і весело дивився, охоче з усіма говорив і в усяких справах давав пораду, тому всі його любили, як отця»).

(обратно) 58

В Іп. і Хл. помилково «24»; у Лавр. правильно «въ 22 день», коли й була середа.

(обратно) 59

У Галичі тоді сидів Іван Василькович, а Володимир Володаревич — у Перемишлі.

(обратно) 60

Оскільки тут не двоїна, а множина, то, можливо, ідеться не про синів Андрія, а про його дружину.

(обратно) 61

Імена їх невідомі.

(обратно) 62

Всеволод пообіцяв