Літопис Руський. Київський літопис - Автор невідомий

полі, але Володимирко стояв на Голих горах. До коаліції Всеволода прилучився Ізяслав Давидович із половцями, який зайняв городи Ушицю і Микулин.(обратно) 86

У Лавр, хибно «рѣка мѣлка».

(обратно) 87

У Лавр, «тысячю гривенъ серебра и двѣстѣ».

(обратно) 88

Він мав прозвище Берладник.

(обратно) 89

У Хл. «три дни».

(обратно) 90

Дочки Всеволодка Давидовича були двоюрідними внучками Володимира Всеволодовича Мономаха.

(обратно) 91

Дата закладин — не випадкова. 9 червня — день пам’яті св. Кирила Александрійського, патрона Всеволода-Кирила Ольговича.

(обратно) 92

Комета Галлея перебувала в перигелії (найближчій точці до Сонця) 29 квітня 1145 р., до середини травня вона була вранішньою зорею, а з 14 травня з’явилася на заході.

(обратно) 93

Тут в Іп. сім незаповнених рядків.

(обратно) 94

Жона його невідома; за Воскр., був у нього ще один брат Юрій, що помер 1143 р.

(обратно) 95

Єванг. від Матфія VII, 2.

(обратно) 96

Про це є лише коротка згадка під 1122 р. З німецьких та польських джерел відомо, що цей Петрко (Петро Власт, Властович, Влостович), одружений з Марією, дочкою Олега Святославича, перебував на службі у Володаря під час його походу на польські землі в 1122 р. (чи, за іншими даними, 1120 р.), але зрадив його — дав знати Болеславу Кривоустому про військову ситуацію, і Володаря схопили, напавши на нього вночі. За викуп Володаря поляки вимагали від його брата, осліпленого Василька, величезну суму. За польськими джерелами, було дано 2000 гривень срібла і багато дорогих речей. Значна частина цього багатства перепала зрадникові.

(обратно) 97

Після цього в Лавр. є таке свідчення: «Того же лѣта Кыевъ погорѣ, половина Подолья», а далі 1146 рік розпочинається звісткою: «Приде Володимеръ и взя Прилукъ». За дослідженнями, цей город Володимир Володаревич узяв після походу на нього в лютому — березні 1146 р., про, який розповідатиметься далі. За Лавр., Всеволод через це хотів ще раз піти на Володимира «с Бориша дни» (з 24 липня 1145 р.), для чого зібрав своїх братів «на Радосыни», але тяжко захворів і незабаром помер.

(обратно) 98

Вони були синами Мстислава Володимировича, троюрідного брата Всеволодового.

(обратно) 99

Тут в Іп. І Хл. залишено незаповненими сім рядків.

(обратно) 100

«Господи, помилуй» (гр.).

(обратно) 101

Отже, на цьому дніпровському острові у Всеволода був княжий двір.

(обратно) 102

В Іп. Хл. помилково «Володислава»; ідеться про Болеслава Високого, чоловіка дочки Всеволода Ольговича Звенислави; Володислав (Владислав) II Вигнанець, батько Болеслава Високого, був сватом Всеволода Ольговича.

(обратно) 103

У Татіщева про Всеволода Ольговича сказано: {«Сей великий князь був муж на зріст великий і вельми товстий, волосся на голові мав мало, борода широка, очі немалі, ніс довгий. Мудрий був у нарадах і судах, тому, кого хотів, того міг виправдати або звинуватити. Багато наложниць мав і більше веселощами, ніж справами, займався, через те киянам тягота від нього була велика. А як помер, то ледве чи по ньому хто-небудь, крім жінок любимих, заплакав. Більше ж були раді, але при цьому ще більше тяготи від Ігоря побоювалися, знаючи його лютий і гордий норов»).

(обратно) 104

Див. прим. З до 1093 р.

(обратно) 105

Мечники — державні виконавці, що здійснювали судові рішення.

(обратно) 106

В Іп. хибно «Зараба», у Хл. «Зароуба».

(обратно) 107

В Іп. «посла», у Хл. «позва».

(обратно) 108

В Іп. І Хл. хибно «взять», у Єрмол. «възадъ».

(обратно) 109

В Іп. тут хибно повторено «Всеволодичь».

(обратно) 110

Ідеться, очевидно, про внука Мирослава Гюрятинича, новгородського посадника; отже, у Мирослава був син Юрій (Гюрята).

(