Руда магія і повна торба пригод - Ляна Аракелян
– Для Кхибри, – пояснила я.
Він приховав усмішку і дав ще одну. Я вдячно кивнула. Час тягнувся як карамель, що розтанула на сонці. Василь щось писав, я відверто нудьгувала, вкотре роздивляючись полиці з теками. Приблизно за годину двері відчинилися, увійшов той самий лисуватий поліцейський із блідою Кхиброю. Вона, здавалося, зараз зомліє.
– Води, – кинула я Васі.
Він уже простягав чашку тролиці. Вона тремтячими руками взяла її і, розхлюпуючи воду, випила. Мокрі плями залишилися на помаранчевій блузі. Нічого страшного, висохнуть! Вася дістав знайому маленьку пляшечку і подав сопільник. Кхибра шумно видихнула і влила в себе заспокійливе.
– Дівчина ні в чому не винна, – сказав поліцейський в окулярах. – Винні будуть покарані.
Я обійняла подругу і міцно пригорнула її до себе.
– Але, ви обдурили академію, пані Юрз. Сказали, що у вас є атестат, який ви забули вдома. Насправді його немає.
Кхибра мовчала.
– Але Маятник обрав її, – заступилася я за тролицю. – Ви ж знаєте, що багато років не було набору на кулінарний факультет! Невже ніяк не можна розв’язати це питання?
Вася і поліцейський переглянулися.
– Можу сказати тільки одне: на це потрібен дозвіл короля. Якщо Ерік Другий буде такий люб’язний, що дасть згоду на ваше навчання, то ви зможете вчитися далі.
– Що для цього потрібно зробити? – глухо запитала Кхибра.
– Піти до ректора і чесно про все розповісти, а він уже подасть прохання королю.
– А потім?
– Чекайте відповіді.
– Що на неї чекає в разі відмови? – запитала я.
– Не знаю, леді. Я не король і не займаюся подібними питаннями. Василю, проведіть дівчат. Їм, здається, час йти на заняття.
Вася вивів нас надвір, де та сама карета відвезла до брами академії.
– Де ви були? – суворо запитала пані Ліонелла.
– У таємній поліції... – тихо відповіла Кхибра.
– Пресвітла Аргіна! Що сталося? І що це за синці у вас на тілі? – професорка Грехем у мить стала схожа на матусю-клопотусю, яка не знала куди нас посадити.
– Нічого. Тобто трапилося, але вже все гаразд.
– З ким ви побилися?
– Це наслідки вчорашньої магосуміші, – пробурчала я. – Якось невдало змішали.
Кураторка пильно подивилася на нас, а потім розреготалася. І ми теж.
– А я думаю, що за загадкова епідемія, про яку кухарка розпатякала всій академії! Зрозуміло! Склад хоч запам’ятали?
Я похитала головою – ні.
– Спробуємо розібратися на місці, – настрій Кхибри трохи поліпшився.
Група розсміялася ще гучніше.
– Зате, ніякого похмілля, – заступилася я за «Горошинку», як подумки назвала магосуміш.
– Адептки, займайте свої місця, – втираючи сльози, сказала пані Ліонелла. Коли згадаєте, що і з чим змішували, не забудьте записати рецепт!
– Можна запитання, пані Грехем? – сідаючи на своє місце, запитала я.
– Слухаю вас, адептка Морошкіна.
– Скажіть, а що ми потім будемо робити з рецептами? Готувати – це зрозуміло. А що ще?
– Гарне запитання. Скажіть, Руто, що саме вас цікавить?
– Продаж.
– Для цього вам потрібно зареєструвати свій рецепт у кулінарній гільдії. Голова гільдії пан Уззірус Куц перевірить склад інгредієнтів та пошукає його в реєстрі чинних рецептів.
– Хіба є такий? – здивувався Вальдек.
– Звісно!
– Ви хочете сказати, пані Ліонелло, що всі-всі-всі рецепти, які є в Лартіоні, занесені до цього реєстру?
– І не тільки лартіонські рецепти. Рахуйте: Ріласса, Дзвінких Гір, Двох Зорь, Шіара́ттали, навіть Хілла́гарі, Хелкеша і Леовардії – всі їхні рецепти занесені до реєстру кулінарної гільдії.
Рудик присвиснув.
– А ви думали, що все так просто? – хитро примружилася кураторка. – Ні, дорогенькі мої! Це невігласи можуть розповідати, що немає нічого простішого, ніж зварити локшину.
Ми з Кхиброю згадали вчорашній клей Лікраніеля і ледве стримували сміх.
– Хіба я жартую? – заломила праву брову пані Грехем.
– Ні, даруйте, – вибачилася за нас двох тролиця.
– Так от запам’ятайте: їжа це не тільки насолода для шлунку і душі. Їжею можна вбити. Й для цього не обов’язково додавати отруту або отрутомісткі продукти. Але про це пізніше. До речі, адептки Юрз і Морошкіна, на вас чекають шафи. Дві шафи біля вікна – ваші, після пар перенесете туди своє начиння.
Пролунав знайомий звук: «бомм– бомм»! Пара закінчена!
– Завтра у вас буде практичне заняття. Сьогодні, адепти, ви закупите крупи.
– Будь-які? – поцікавилася Білочка.