Заміж? Не піду! - Енжі Собран
«Заміж? Не піду!» — захоплива романтична комедія від талановитої письменниці Енжі Собран. У цій книзі ви зустрінете веселу і незалежну героїню, яка відмовляється від класичних стереотипів і вибирає свою власну дорогу.
Авторка вдало поєднує гумор, романтику та життєві ситуації, що знайомі кожній жінці. Головна героїня стикається зі складнощами, коли всі навколо намагаються натякнути їй на одруження. Проте вона вирішує знайти себе і своє щастя незалежно від суспільних норм.
На readbooks.com.ua ви зможете насолодитися цією гумористичною історією та посміятися разом з героїнею над незрозумілими натяками і нав’язливими питаннями. «Заміж? Не піду!» — це книга, яка надихне вас бути самими собою та довіряти своїм власним виборам.
Запрошуємо вас відвідати readbooks.com.ua, де вас чекають персонажі, з якими ви відчуєте співчуття, засмієтесь та знайдете натхнення. «Заміж? Не піду!» — це книга, яка підкреслить важливість самовизначення і вірності собі.
Не пропустіть можливість переглянути «Заміж? Не піду!» на readbooks.com.ua, де кожна сторінка пропонує веселу і захопливу подорож у світ героїні, яка відмовляється йти шляхом, визначеним іншими.
Плентатися по запорошеному снігом лісі було важко. Їй взагалі було важко ходити останні тижні, а долаючи снігові замети та кучугури просто неможливо. Ноги провалювалися в них по коліно, важкий живіт тягнув донизу, але вона гордо випрямляла спину та робила крок. Без сил, на чистій впертості, не помічаючи ні холоду, ні голоду, ні болю.
- Терпи, - шепотіла собі, зупиняючись біля чергового дерева. - Зачекайте, - вже м'якше просила вона, погладжуючи неслухняний живіт.
В її дітей було стільки життєвої сили, що вона просто не могла зупинитися і здатися. Дозволити їм померти не народившись? Ні, ніколи. Ельфійська принцеса Асгеріс СКсайдемантл, дружина третього принца Маркона, не могла дозволити єдиним спадкоємцям коханого чоловіка померти. Тільки ось хто б впізнав в замурзаній нетіпанці, на яку вона перетворилася, всіма улюблену красуню-принцесу?
Зітхнула, спершись на широкий стовбур, знову переводячи дихання. Погладила величезний живіт, подумки вмовляючи дітей зачекати. Ще трохи, зовсім трохи і вона добереться до Зіри, а та неодмінно допоможе їм народитися.
Принцеса боялася сідати – знала, варто їй впасти або присісти й вона просто не встане, і тоді все буде скінчено. І для неї. І для її коханого Тейна. І для Маркона. І для їх ненароджених дітей. Дітей, яких вони чекали з таким нетерпінням. Первістки третього сина, великого мага й ельфійки повинні були стати неперевершеними магами, яких захищають боги. Асгеріс вже зараз відчувала магічну силу дітей. А як інакше пояснити той факт, що самотня вагітна жінка, виживала в цих холодних лісах Елішдріса геть позбавлених магії? Ні, якби це був її Великий ліс, їй би на допомогу тут же прийшли всі його мешканці. А тут на допомогу могли прийти тільки косоголі*, підготувавши для неї найшвидший кінець.
Її світ зруйнований. У неї немає дому, їй нікуди йти, але вона обов’язково побудує новий, заради своїх дітей.
Чергові перейми кинули її до дерева, і вона вчепилася в стовбур, відчуваючи гарячі патьоки по ногах.
«Почалося», - майнула в голові думка, коли знесилена болем принцеса впала на коліна.
Спогади про чоловіка, про ту радість з якою вони очікували цю подію накрили її з головою, і непрохані сльози з'явилися на очах принцеси. Перейми пройшли, і в очікуванні наступних, вона стягнула з себе теплий плащ. Розстелила його в снігу, зробивши невелику печеру-ямку – так, щоб якщо раптом вона знепритомніє, немовлята були зігріті теплим плащем і снігом з одного боку та її тілом з іншого. Нові перейми, змусили її робити все швидше – часу зовсім не залишилось. Малюк був наполегливий та рвався в цей світ, нікого не питаючи.
«Як же ви не вчасно, малята».
І чому не народилися пару тижнів тому в палаці, на руках у свого батька? Він би так був вам радий. А тепер його немає в живих. Асгеріс відразу зрозуміла, коли Тейн помер. Відчула, як обірвалася ниточка, яка пов'язала їх долі. Якби не діти, вона теж померла б у той же момент.
Нові перейми розірвали її зсередини, змушуючи тужитися. Здригнувшись від болю, принцеса не відразу відчула, коли прийшло полегшення. Потуги ставали все сильнішими і частішими, найболючіші спазми злилися в один безперервний потік болю, а десь внизу між її ніг рвало немовля родові шляхи, прокладаючи собі дорогу в цей світ.
І лише, коли з останнім поштовхом вона відчула небувале полегшення, принцеса з насилу піднялася на ліктях, сперлася спиною об дерево та підняла маленький закривавлений згорток. Обтерла снігом слабке тільце, закутала в теплий плащ з головою. Перевірила ротик-ніс, приклала до грудей, боючись не почути крику. Проте малюк, відкривши свої блакитні очі, тихенько і приречено зітхнув, ніби вся тяжкість світу впала на його плечі, а він прийняв її, упокорюючись з долею.
«Маленький», - заплакала принцеса, притискаючи дитину до себе.
Малюк смішно зморщив носик, і тут же заперечливо заголосив.
Черговий напад болю захватив Асгеріс зненацька, накрив з головою. І вона швиденько відклала хлопчика в приготовлену снігову виїмку.
Наступні пологи пройшли швидше, але принцеса вимоталася і дуже втомилася. Її сил вистачило тільки на те, щоб підняти маленький згорток та покласти собі на груди, прикриваючи краєчком своєї довгої сукні, і знепритомнівши, так і не почувши першого крику.
* косоголі - шаблезубі ведмеді, довжина тіла 2-2,5 м, вага 400-450 кг.
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно