Місто кісток - Кассандра Клер

– Ходімо. – Джейс підштовхнув Клері до виходу. Там була тиснява. Клері несла наплічник перед собою, охопивши його руками для захисту. Хтось штурхнув її у плече, вона скрикнула й відскочила від Джейса. Чиясь рука лягла на її наплічник. Підвівши очі, Клері побачила вампіра з сережкою у формі кілка. – Ей, кралечко. Що в сумці?

– Освячена вода, – відповів Джейс, з’явившись біля неї, наче дух. Саркастичний світловолосий дух.

– О-о-о-о-о, Мисливець за тінями. Жах, – сказав вампір і враз зник у натовпі.

– Вампіри такі самозакохані, – зітхнув Магнус біля дверей. – Чесно кажучи, я сам не знаю, для чого мені ці вечірки.

– Вони для вашого кота, – нагадала йому Клері.

Магнус пожвавішав.

– Це правда. Великий Мяу вартий моїх зусиль. – Він глянув на неї та Мисливців за тінями, які обступили її. – Ви вже йдете?

Джейс кивнув.

– Не хочемо зловживати гостинністю.

– Якою гостинністю? – запитав Магнус. – Я б сказав, що приємно було вас зустріти, але це не так. Не тому, що ви недостатньо чарівні, а щодо тебе… – Він підморгнув здивованому Алекові. – Зателефонуєш мені?

Алек зашарівся й почав заїкатися. Він простояв би так цілу ніч, якби Джейс не схопив його під лікоть і не поволік до дверей. Ізабель вийшла слідом. Клері збиралася виходити, коли відчула дотик до своєї руки. Це був Магнус.

– Я маю повідомлення від твоєї мами, – сказав він.

Від несподіванки Клері мало не випустила наплічника.

– Від мами? Вона щось просила мені передати?

– Не зовсім, – відповів Магнус. Його котячі очі зелено-золотавого кольору вмить посерйознішали. – Я знаю її такою, якою не знаєш ти. Те, що вона зробила, було для того, щоб уберегти тебе від світу, який твоя мати ненавиділа. Усе її існування: втеча, переховування – все, що ти називаєш брехнею, – було ради твоєї безпеки. Не марнуй її жертву, ризикуючи своїм життям. Вона б цього не хотіла.

– Вона б не хотіла, щоб я її врятувала?

– Ні, якщо ти наражатимеш себе на небезпеку.

– Але я єдина переживаю за неї…

– Ні, не єдина.

Клері зіщулилася.

– Не розумію. Є ще… Магнусе, якщо ви щось знаєте…

Він раптом її перебив:

– І ще одне… – Він зиркнув на двері, за якими зникли Джейс, Алек та Ізабель. – Запам’ятай, коли твоя мама утекла зі Світу Тіней, вона ховалася не від монстрів. Не від чаклунів, перевертнів чи Чарівного люду, навіть не від демонів. Від них. Від Мисливців за тінями.

Вони чекали на неї біля будинку. Джейс, засунувши руки в кишені, обперся на перила й спостерігав, як вампіри товклися біля зламаних мотоциклів, лаючи їх. Він ледь усміхався. Алек з Ізабель стояли осторонь. Ізабель втирала сльози, і Клері раптом відчула приступ злості. Ізабель майже не знала Саймона. Це була не її трагедія. Це Клері мусила б переживати, а не ця дівчина-Мисливець за тінями.

Побачивши Клері, Джейс випростався. Задумавшись, він ішов поряд. Ізабель та Алек крокували попереду, сперечаючись одне з одним. Клері прискорила крок, намагаючись їх почути.

– Це не твоя вина, – сказав Алек. З його тону було схоже, що таке з сестрою вже траплялося. Клері стало цікаво, скількох кавалерів вона випадково перетворила на пацюків. – Але це мало б тебе навчити. Не відвідуй так багато вечірок у Нижньосвіті. Через них лише проблеми.

Ізабель голосно шморгнула носом.

– Якби з ним щось трапилося, я не знаю, що б зробила.

– Мабуть, те саме, що робила раніше, – байдуже відповів Алек. – Ти навіть його добре не знала.

– Але це не означає, що я не…

– Що? Кохаєш його? – глумливо запитав Алек. – Треба знати людину, щоб її кохати.

– Але це ще не все, – з сумом мовила Ізабель. – Алеку, хіба тобі на вечірці не було весело?

– Ні.

– Я думала, тобі сподобається Магнус. Правда, він милий?

– Милий? – Алек дивився на неї, наче на божевільну. – Кошенята милі. Чаклуни… – він завагався. – Ні, – байдуже закінчив він.

– Я думала, ви сподобаєтесь один одному. Станете друзями, – мовила Ізабель, зиркнувши на брата.

– У мене є друзі, – кивнув Алек у бік Джейса.

Джейс, опустивши свою золотисту голову, цього не помітив.

Спонтанно Клері простягла руку до наплічника. Він був відкритим. Нахмурившись, дівчина пригадала вечірку: піднявши наплічник, вона без сумніву застібала його. Клері різко відкрила сумку. Її серце закалатало.