ЗАКЛЯТИЙ МЕЧ, або ГОЛОС КРОВІ - Володимир Костантінович Пузія

Словник

До цього словничка я вніс деякі з реалій, які побіжно згадано в книзі і які читачі можуть згадати не одразу.　

Альдейґ'я — Ладога (нині — Стара Ладога).　

Бонд — вільна людина, переважно хлібороб, хоча інколи бонди ставали й мисливцями, торгівцями, моряками.　

Вальгалла — засвіт Одіна, в якому мешкають його підлеглі.　

Валькірія — хоч зазвичай Одін брав до Вальгалли чоловіків, завдання обирати найхоробріших він покладав на жінок. Панни, що за життя проявили сміливість та відчайдушність, після смерті ставали його служницями, валькіріями. їздили вони на вовках (саме тому один із кенінґів, що означають вовка — «кінь валькірії»), а коли не збирали полеглих на бойовищах, ікали завісу з людських тельбухів, що мала розділяти світи живих і мертвих.　

Гейдрун — коза, що з даху Вальгалли скубала листя одного з перших Дерев, ясеня Ігтдрасілля. І Іри цьому в неї з вимені стікало п'янке медвяне молоко, яким пригощав Одін своїх піщіеглих, мертвих воїтелів.　

Гольмґард — Новгород.　

Ґіннунґаґап — прадавня порожнеча, безодня, в якій перебувають усі дев'ять нині відомих світів.　

Діви списів — валькірії.　

Діти туману — буквальне значення назви Ніфлунґів, одного з найдавніших родів куцанів.　

Зала частунків — місце у Вальгаллі, де щодня харчуються підлеглі Одіна.　

Засвіт — окремий часопростір, що його створив котрийсь із Міцних.　

Йорсалаборґ — Єрусалим.　

Кенінґ — впізнавана метафора, що складалася з іменників, від двох до семи. Деякі кенінґи були поширені впродовж століть, інші ж скальди створювали експромтом, під час укладання і проголошення своїх поезій. Певна річ, це було складніше, адже скальд мав знайти красиву метафору, яку б інтуїтивно зрозуміли слухачі. Кенінґи на означення богів мали, однак, іншу роль: вони допомагали означити їх, не називаючи справжнім іменем, а отже — не привертаючи до себе їхню увагу.　

Куцан — окрім людей, Круг Земний заселений також іншими розумними створіннями, серед них невисокими й мстивими куцанами. Назву «куцан», власне, придумали люди, які вважають, що ці створіння — невисокого зросту. Куцани мають хист до всього, пов'язаного з землею та її скарбами, зокрема до ковальства.　

Ніфлунґи — давній, шанований рід куцанів, їхнє ім'я означає «Діти туману».　

Норни — три особи, що віщували долю і дбали про коріння ясеня Іґґдрасілля, поливаючи його водою з джерела Урд.　

Одін — один з богів, в якого вірили у Скандинавії та інших краях. Він мав складну долю і заплутані стосунки з родичами та іншими Міцними. Одним своїм оком Одін заплатив за мудрість — і відтоді, кажуть, воно лежить у Джерелі мудрості. Також він сам себе розп'яв на ясені Іґґдрасіллі й, провисівши там дев'ять діб, завдяки цьому осягнув потаємну силу рун. Одіна завжди супроводжує двійко круків на ймення Хуґін і Мунін, а також двоє вовків, Ґері та Фрекі. Кінь Одіна має вісім ніг, і звуть його Слейпнір. Численні імена Одіна насправді — прізвиська, найчастіше створені за принципом кенінґів, аби смертні, кажучи про нього, не привернули зайвий раз до себе увагу Міцного.　

Одноокий — одне з імен Одіна.　

Палтеск'я — Полоцьк.　

Прялі долі — те саме, що й норни.　

Сита — розведений водою мед або медовий відвар на воді. Один з найдавніших безалкогольних солодких напоїв.　

Скальди — поети, співці, декламатори, шановані при дворах правителів по всій Скандинавії.　

Скам'янілі мушлі та змієві зуби — певно, ці «зуби» теж були скам'янілими мушлями головоногих молюсків белемнітів.　

Столяр — на відміну від теслі займався тоншою, складнішою обробкою деревини.　

Сноррі — скорочена форма імені Снеррір.　

Тафана — острів Цейлон.　

Тінґ — у Скандинавії — зібрання всіх вільних чоловіків певної місцевості (країни чи області), на якому обговорювали найважливіші питання, ухвалювали закони, а часом навіть обирали своїх верховодів.　

Фібула — шпилька для верхнього одягу, почасти схожа на сучасні піни.　

Кілька слів від автора

Вісімнадцять років поспіль читачі запитували, чи буде колись продовження «Заклятого скарбу». Я завжди казав, що історія Андрія Ярчука завершена, жодного прямого продовження там не може бути.　

Але сам всесвіт книжки залишав багато запитань, і, врешті-решт, ось воно, повернення туди — за багато століть до пригод Андрія та його супутників. Цю книжку можна читати окремо від «Скарбу», хоча кількох давніх знайомих ви тут зустрінете…　

Попри те, що «Заклятий меч» — повість-фантазія, історія ця має реальне підгрунтя. Так звані «чорні археологи» справді знайшли на Львівщині й намагалися вивезти з країни скандинавський меч, який вдалося затримати й повернути в Україну завдяки зусиллям багатьох людей та інституцій — від археолога Максима Левади (він і звернув увагу на спробу вивезти цей меч) аж до тодішніх посла України в Естонії Віктора Крижанівського та міністра культури Євгена Нищука. Наразі меч врятовано від корозії художником-реставратором Віктором Голубом і передано до музею у Винниках. Юля Даценко, керівниця прес-служби міністерства культури, розповіла про цю неймовірну історію Іванові Малковичу, а він запропонував поміркувати про неї мені. Так меч став ключем до повернення у світ «Заклятого скарбу».　

Жодна книжка не з'являється сама собою — і тут я хочу подякувати за поради й консультації О. Гедеонову, Л. Квітці, О. Курдюку, С. Легезі, 3. Лук'янчук, М. Назаренку, Д. Недозим, С. Пальцуну, А. та К. Пітикам, М. Рудській, М. Сніжній, О. Стужук, С. Хуткій, М. Шагурі.　

Частина «Заклятого меча» писалася у Варшаві, де я перебував завдяки стипендії Gaude Polonia від Національного центру культури у Варшаві (Narodowe Centrum Kultury). Дякую пані Богумілі Бердиховській за тепле прийняття і поради, які допомогли швидко відчути себе тут як удома.　

Цитату з Гоголя, яку, звісно ж, усі впізнали, подано за перекладом Івана Сенченка.　

Варшава, Бидгощ, Київ

1 лютого 2019 — 21 лютого 2020 р.

ПРО ВИДАННЯ

Володимир Аренєв　

ЗАКЛЯТИЙ МЕЧ, або ГОЛОС КРОВІ

Повість-фантазія　

Текст © Володимир Аренєв, 2020　

Художник © Олександр Продан, 2020　

© Видавництво «А-БА-БА-ГА-ЛА-М А-ГА», 2023 видання третє　

Адреса видавництва: 01004, Київ, вул. Басейна, 1/2

Примітки

1

На той випадок, якщо шановні читачі не згадають значення певних понять, назв та імен, наприкінці книжки подано словничок.