Вода і камінь. Книга 3. Мірабель - with love anellaya

-Я маю перевірити, чи все добре.- Прошепотіла вона собі.- Тепер нехай він на мене чекає. 

   Бель попрямувала до світлих кам’яних сходів з цегли, над якими виднівся неймовірних розмірів балкон і який тримався на шести колонах. Проходячи повз мармурові пам’ятники вздовж сходів, вона подивилася на Ліафарів, що стояли на варті перед прозорими дверима і виглядали досить стурбованими.

-Її високість, принцеса Розаліна в палаці, чи не так?- Мірабель поглянула на одного із залізних янголів, який виглядав менш стривоженим.

-Так, Ваше високосте.- Відповів той.- Гадаю, сьогодні в принцеси Розаліни невідкладні справи з головнокомандуючим Повітряного Легіону і з королем Танкервілю. 

-Тож… Тепер вона повністю займається військовими справами?- Бель спохмурніла, згадавши про матір.

-На жаль, Її величність королева Фіна не в змозі більше керувати армією.- Гвардієць перевів погляд на скляні двері.

-Тебе не дивує те, що я питаю в тебе такі очевидні речі?

-Мені відомо, що принцеса Розаліна дуже рідко спілкується з вами.

   Мірабель лише байдуже подивилася на співрозмовника і попрямувала до скляних дверей, однак Ксифоси вартових перегородили їй шлях.

-Нам наказано не впускати вас до вечері.- Заговорив той Ліафар, що досі стояв мовчки. 

-Перепрошую?- Здивувалася Бель, не розуміючи що ж таке секретне можна було обговорювати з головнокомандуючим Повітряного Легіону і з королем Танкервілю. 

-Це наказ принцеси Розаліни.- Підтвердив гвардієць, що до цього вже з нею говорив.

-Негайно впустіть мене в палац, поки ви не пошкодували про цей вчинок!- Мірабель не могла повірити у те, що сестра так з нею вчиняє. Це переходило вже всі межі допустимого.

«Вона ще не королева. Яке Ліна має право розпоряджатися мною так, як їй заманеться?».

-При всій моїй повазі, але ми не можемо цього зробити.- Відповів Ліафар. 

-Гаразд…- На її обличчі промайнула ледве помітна посмішка і через секунду вона вчепилася за їх Ксифоси, перекручуючи їх до низу, аби ті не змогли ними скористатися.

   Вона відштовхнула одного з залізних янголів, намагаючись знешкодити іншого. Той різко став прозорим і її руки пройшли крізь нього. Бель відчула, як хтось наближається до неї з-заду і різко повернувшись до гвардійця, схопила його за шию, відводячи подалі від себе і сфокусувавшись на середовищі і природі, що її оточувала. Вона відчула в своїй долоні полум’я, аж поки воно не опинилося у Ліафара на обличчі. Здійнявши руки перед собою, вона змусила землю під ногами затрястись, поки великі уламки не нависли над гвардійцями. 

-То що, хлопці?- Вона переможно зазирнула в їх очі.- Або ви стаєте прозорими і уникаєте моєї землі, або я опущу її одразу на ваші голови. В будь-якому випадку, я опинюся в палаці. Обирайте.  

   Наступної миті вони розправили крила, що теж були обвиті залізними обладунками і здійнялися у небо.

-А такий варіант у вас був?- Запитав той, що виглядав не таким набурмоченим. 

-Коли до них дійде, що я маю контроль над усіма стихіями?- Прошепотіла собі Мірабель і підкинувши уламки каміння і землю, закружляла їх у шаленому вихрі.- Нехай щастить!- Вона створила вітер, через який навіть далекі дерева саду почали колихатися і направивши його на Ліафарів, кинулася до скляних дверей.

   Дівчина увірвалася до палацу, оминаючи всіх, аби не натрапити на гвардійців і бігла до покоїв сестри, бажаючи розібратися в тому, що відбувається. Бель минала круті сходи і безліч кімнат, лише на трохи зупинившись перед маминою. Королева Фіна котрий місяць лежала смертельно хвора і могла померти будь-якої миті. Мірабель тихо відчинила тяжкі двері і зазирнула до покоїв королеви. Все було як завжди. Вона знаходилася у ліжку і їй на мить здалося, що мати більше не дихає, однак лікар, який контролював її стан, щось записував у нотатник, тому Бель вдалося викинути з голови зайві думки і вона направилася до кімнати Розаліни. 

   Двері, на диво, були зачинені не повністю, а Ліафари, які стояли на варті, лише беземоційно споглядали на ліхтарі. Мірабель була змушена взяти поділ сукні в руки, аби шурхотіння не видало її присутності. Вона сковзнула повз широкі колони і заховалася за однією з них, прислухаючись до тихих розмов. Неочікувано, головнокомандуючий Повітряного Легіону вийшов з покоїв Розаліни і скрився за стінами головної зали. 

-… Кайл постійно читав її книги, тому мені стало цікаво, про що ж пише та Вільтенсія Фанум…- Долинув голос принцеси.- …Касалін, хто б не був нею, вона написала про одну дуже цікаву річ.

   Я думаю, ви вже здогадалися, що ця Вільтенсія Фанум завжди писала дуже цікаві речі про Елемстоун. 

-Про що вони взагалі?- Прошепотіла Мірабель, далі вслухаючись у чужу розмову.

-… мені треба знати, чи готовий ти допомогти мені?- Далі говорила Розаліна.

-Я на твоєму боці…- Відповів Касалін Дьярві – молодий король Танкервілю.

-Які між ними можуть бути секрети?- Тихо говорила собі Бель.

-… вона написала, що є спосіб знищити бар’єр, який не дозволяє використовувати сили на один одного…. Можна зробити так, щоб Метафізентійці і Валентійці могли не тільки підкорювати таких, як вони, а і впливати своїм даром на інших… На один одного.

-Я не зовсім розумію для чого це все, Ліно…- Перепитав Касалін. 

-Святі обманули мене… Я маю довести, що гідна цілого світу. Маю довести, що вони припустилися великої помилки… Коли я зніму завісу, що стримує наші сили, тоді ми зможемо перетнути цю кляту ріку і я захоплю весь Елемстоун… Мені лише потрібна твоя підтримка і тоді наші армії не зупинити.- Продовжила пояснювати Розаліна.- Хочу, щоб кожен, хто чув моє ім’я, тремтів від страху. Якщо мені відмовили бути Обраною, тоді я стану такою, як Святі.

-Ні…- Шепотом мовила Бель, ледве втримуючись, аби не увірватися до сестри в кімнату. 

-… гаразд… Що потрібно для того, щоб бар’єр опустився?- Поцікавився Касалін.