Вода і камінь. Книга 3. Мірабель - with love anellaya
-Вона жива.- Мовила Розаліна.- Поки що. Якщо хочеш зберегти її життя, ти не повинен так поводитися зі мною.
-Що ти задумала?- Здавалося, що Ніко зараз жбурне її в ріку на милість випадку.
-Мені стало цікаво, від чого такого небезпечного ти хотів її захистити.- Ліна відчувала, як повіки стають тяжчими.- І подумала чому б не зайняти це місце. Схоже, це щось дуже важливе.
-Ти переходиш будь-які межі. І починаєш грати з вогнем.
-Хіба не цього ти хотів?- Їй здалося, що зараз її голова вибухне від жахливого болю.
-Минулого разу я попереджав що буде, якщо ти знову надумаєш нашкодити Бель.- Святий ще ніколи не був таким розлюченим.- Де вона?
-Не скажу.- Розаліна засміялася.- Тепер я головна. І я дізнаюся, чому моя сестра така важлива для тебе і Елемстоуна. Я раджу тобі добре подумати, перед тим, як наважишся зупинити моє серце, а потім спалити. Бо тільки я знаю де вона. Не Стеліор, не будь-хто інший. Тільки я. І мене нудить від її ванільної доброти і бажання всім вгодити і допомогти, тому, прикро це визнавати, але її жалюгідне життя на тонесенькій ниточці.
-Як ти втілилася в її зовнішність?- Ніко запитав повільно, але впевнено.- Це заборонений прийом у Елемстоуні, чи не так?
-Книги Вільтенсії Фанум дивують і дивують. Стеліор раптово натрапив на одну Фею у світі людей. Це вона розповіла про те, що можна отримати будь-який образ, прочитавши цікавеньку книжку авторки. От я і подумала, що хочу погратися з вами ще трошки, перш ніж ви завадите моїм задумам.
Вдалині щось сильно гупнуло, а потім небо осяяла фіолетово-синя блискавка. Святий зробив глибокий вдих і повернувся на шум. Його сьогодні вже нічого не могло здивувати. Води ріки повільно розійшлися і через секунду над нею з’явилася деяка річ – невеличка склянка зі срібною кришечкою з випуклими візерунками і сяйливим наповненням. Не треба було бути генієм, щоб здогадатися, як хтось щойно скористався Сувоєм Руйнації і витягнув Священну Блискавку у Колбі. Святий лише встиг помітити, як елемент опинився в руках незнайомця, а його різкий погляд на Ніко і посмішка, що наводила жах, зникли так само несподівано, як блискавка у небі. «Не світ, а божевілля».- Подумав Ніко.- «Як можна було таке створити?».
-Повертайся на Санктичні гори!- Почувся далекий голос Розаліни.- Тобі нічого тут робити! Від вас більше жодної користі!
-Прикро, що ти так і не зрозуміла сенс слів «все стається у правильний час і у правильному місці».- Прошепотів до себе Святий.- І на твій жаль, сонечко, мені ще багато що треба тут зробити.
КІНЕЦЬ 3 КНИГИ!
З любов'ю, Анеллая
Кінець
