Вода і камінь. Книга 3. Мірабель - with love anellaya
-Я скажу так як є і це твоє право, вважати мене чудовиськом.- Відповіла Ліна.- Ти нічого не зможеш змінити.
-Кажи.- Крізь зуби сказала Бель.
-До мене приходив Святий. Хранитель Заповітного Білого Вугілля. Він запропонував мені стати Обраною.- Розаліна стрімко відвела погляд від сестри.- Для цього я маю тебе вбити.
-І ти хочеш сказати, що прийняла його умову?- Не повірила словам Ліни Мірабель.
-Так. Я хочу стати кимось більшим ніж Розаліною Пірейською з Коронарних Лісів. Я хочу врятувати Елемстоун і знищити ріку «Вода і камінь». Хочу, щоб про мене дізнався весь світ. Після смерті матері мені доведеться зайняти престол і моє життя перетвориться у нічим не примітні сірі дні. Я буду як мама. А я не хочу цього. Ти дійсно… значила щось для мене, але напевно, була не більше аніж молодшою сестрою.
-Отже… Для тебе і Кайл був не більше аніж розвагою на ніч?- Мірабель від почутого одкровення сестри випустила на землю скрипку.- Ти не просто схожа на батька. Ти навіть гірша.
-Я вже казала, що мій вибір не змінити.
-Значить мій вибір нічого не вирішує.- Зрозуміла Бель.- Гаразд… Зроби це.
Мірабель прибрала з обличчя волосся, що так намагалося скрити в її очах страх.
-Зроби це!- Закричала вона, прогортуючи у пам’яті всі щасливі моменти з життя, дні, проведені з Вієро, розмови з Ніко, виступи у філармонії…
Розаліна витягнула перед собою Хіларіус, тяжко дихаючи. Зброя засяяла яскравим червони світлом і Ліна відчула, як всі сили, якими володіла Бель, підпорядковуються їй. Мірабель впала на коліна, не в змозі більше стояти. Дар покидав її з кожною секундою і вона відчувала себе все слабшою і слабшою. Її руки пронизило різке тепло і принцеса зрозуміла, що Ліна викликала вогонь. Бель не зводила очей зі своїх долонь і знала що саме збирається зробити Розаліна. Полум’я повільно переходило на все тіло і Бель усвідомила, що її сестра цілиться в серце. Вона змусила її дар направитися на серце, яке билося із шаленою швидкістю. Біла сукня Мірабель запалала, а шкіра навпроти серця запекла з неймовірною силою. Бель закричала від болю, втрачаючи свідомість.
А потім все зупинилося. Яскраво-біла хвиля енергії накрила Сад Чотирьох Святих, змушуючи Бель і Розаліну зіщулитися. Перед ними поста Святий. Той Святий, який приходив до Розаліни того вечора. На ньому досі була сумна маска, але очі… Очі кольору фісташки не зводили погляду з Мірабель, яка ледве дихаючи, торкалася до спаленої сукні і опіків біля серця. Вона навіть не звернула уваги на світло, що так різко розітнуло темряву. Її очі заплющилися і вона повністю впала на траву.
-Як це розуміти?- Роздратовано мовила Розаліна до Святого.- Я виконую те, що ти просив.
-Ти пішла на жахливий злочин, щоб стати Обраною.- Мовив дуже знайомий голос.
-Саме так. Хіба не такою була твоя умова?
-Моя – так. Це була моя умова, а це.- Він вказав на Мірабель.- Твоя сестра. Чи варта вона цього?
-Ти сказав, що зробиш мене Обраною, якщо я заберу її життя. Все конкретно і по суті. Не розумію до чого ти ведеш.
-Ти смілива і відчайдушна дівчина. Ти могла б стати прекрасною Обраною і я дуже цього хотів, однак людина, яка ладна піти на таке заради власної долі, не може рятувати інших. Ти не пройшла мою перевірку.
-Прошу…- Заблагала Розаліна.- Дай мені ще один шанс. Повір, я здатна рятувати інших. Просто, дозволь мені довести це.
-Не можу… Мені час.- Святий ще раз подивився на Бель, яка без свідомості лежала на землі.- Якщо ти торкнешся до неї хоча б мізинцем, наслідки для тебе будуть не кращими.
-Ти пошкодуєш про це!- Закричала Ліна, жбурнувши Хіларіус у Святого, але той спіймав його, заховавши у рукаві.- Я доведу, що здатна керувати всім світом! Я доведу, що здатна об’єднати Елемстоун! І я підкорю його собі! Ніхто не зможе завадити мені, але я обіцяю, я зроблю це. Кожен, почувши моє ім’я, тремтітиме від страху, і знай, милосердя не буде. Буде тільки війна і мій тріумф!
-Спробуй.- Спокійно відповів Хранитель Священної Води в Колбі, а через секунду зник.
Розаліна пошепки вилаялася, гупнувши ногою об землю, що та аж затряслась. В її пам’яті закарбувалося останнє слово Святого і те, з яким незрозумілим негативом він її промовив.
-Вони всі пожалкують про це…- Тихо мовила собі Ліна і направилася в сторону палацу, навіть не поглянувши на сестру.
Ось так і почалася ця заплутана історія. Ну, а що сталося далі, вам трохи відомо. Розаліна підпорядкувала собі всю Королівську Гвардію і об’єднала зусилля із Касаліном Дьярві – молодим королем Танкервілю. Вона була серйозно налаштована піти на Валентійців з війною і захопити владу. Для цього вона мала перетнути ріку і одного разу вона згадала, як Кайл постійно торочив їй про якусь Вільтенсію Фанум, яка писала дуже незвичайні речі про Елемстоун. В її книгах Ліна і вичитала про те, що є спосіб зняти бар’єр, що стримує сили Валентійців і Метафізентійців. Вона подумала, що якщо можна впливати своєю силою на тих, хто по іншу сторону ріки і на тих, які мають таку саму силу одночасно, то можна опинитися на іншому березі. Та хто ж знав, що її припущення матиме набагато серйозніші наслідки.
Все ж таки їй вдалося опустити завісу, що стримувала сили елемстоунців. Однак сам Елемстоун поплатився за це знищеним елементом – Священною Водою в Колбі, що призвело до повільного руйнування світу.
Тоді, лежачи у Саду Чотирьох Святих і стискаючи в руках порожню пляшку, що покривалася темними тріщинами, тоді, коли Елемстоун охопили землетруси, Мірабель думала про те, що має знайти Ніко і зустрітися з Вієро. Небо розліталося клаптиками, що відносилися вітром кудись далеко-далеко. Але вона мала надію. Вона ще мала поборотися за мир.
З любов'ю, Анеллая
