Юджи - Ірина Муза

- Щось ти зачастив мотатися порталами. Мені здавалося, ти вбив тих мейсорів! - першого почула Айрона.

- Я теж так думав. Я, звісно ж, залишив патрулі і навіть збільшив кількість вартових, але думав, що це тимчасовий захід, я думав, що знищив останнього мейсора, але, як виявилося, я помилявся. І тут варіанти два. Або мейсори різко порозумнішали і сховалися від мене, або хтось продовжує приводити їх у наш світ через портали! - почула голос Данте, мої щоки спалахнули вогнем, а серце прискорило свій ритм.

- Хіба вартові порталів не повинні були повідомити тобі про порушення, про проникнення? - уточнює Айрон

- Повинні! І це навіть не обговорюється. Мабуть, хтось володіє зовсім іншою магією, ніж ми тут на Мікенії, раз у нього виходить приховувати свою присутність і замітати сліди порталів. - відповідає Володар голосом з нотками сталі, але блін, навіть цей його голос розбурхує мою свідомість.

- Гаразд, розберуся! Розкажи мені краще про Ніколь, як її успіхи в магії? - перевів тему Данте, і мені самій цікаво було почути відповідь Айрона, я завмерла на місці і навіть дихати намагалася рідше, щоб ніяк не виявити свою присутність. Цікаво під моїм балконом у них улюблена лава? Уже вдруге застаю їхню цікаву розмову.

- Що вже сталося? - знову запитав Данте, бо Айрон не поспішав із відповіддю.

- Я був і раніше не до кінця впевнений, що вона маг-чотиристихійник, а зараз я й не знаю, що думати... сьогодні дещо сталося...- Айрон знову замовк.

- Не примушуй мене тягнути тебе за язик, ти іноді буваєш таким занудою! - Данте знову зробив зауваження Айрону, бо той довго мовчав.

- Сьогодні в нас із Ніколь був перший урок. Я розповідав їй принципи моєї стихії, показав приклади і хотів, щоб вона теж спробувала найелементарніше, підпорядкувала вітер і змусила його підняти маленький камінчик, але в неї відразу нічого не вийшло. І тут я згадав, що деякі маги проявляють свою силу через емоції. Спробував розлютити її. Але те, що сталося далі, трохи налякало навіть мене. Вона підняла мене у повітря, прекрасно контролюючи стихію, позбавила мене повітря у створеному повітропроводі, в якому я зависав, і я, чесно кажучи, трохи злякався, тому що став задихатися. Слава Шагіму, вона мене відпустила. Але мене налякало навіть не це. Вона не використовувала заклинань і навіть жестів, просто дивилася на мене своїми білими очима і немов силою думки контролювала стихію.

- Моя стихія так легко корилася їй, а головне та сила, що я відчував... Мені здається, то була первородна стихія повітря. Я до кінця ще не впевнений, і хочу, щоб інші маги навчили її своїх стихій, я б хотів дізнатися їхню думку, але якщо це так, то вона зовсім не маг чотирьох стихій. Вона щось більше. - Ошелешив своїми одкровеннями Айрон. Потім замовк.

- Ти хочеш сказати, що вона водить нас за ніс, і що вона, можливо, причетна до появ мейсорів? Це абсурд, Айрон! Я відчуваю, що вона говорить правду, зрештою, її емоції видають її з потрохами! - висловився Володар.

- Ні! Зовсім ні, навпаки. Вона щиро дивується скоєному і явно не знає, як поводитися з магією, яка в ній присутня! - я навіть трохи зітхнула після таких слів Айрона.

- Розберемося! - останнє, що я почула, потім голоси знову стали віддалятися, але й інтерес до їхньої розмови я втратила. Айрон з Данте говорили про справи державні і про загрозу мейсорів.

Треба ж, первородна магія. Може не варто так лякатися своєї магії, а й справді навчитися її контролювати. Може одного разу ця магія справді врятує мені життя... З такими думками я заснула.

Наступного дня Айрон знову запросив мене в сад Володаря. Цього разу ми повільно прогулювалися за захопленою бесідою. І більше спілкувалися на вільні теми, ніж про його стихію. Наприкінці прогулянки ми все-таки ще раз спробували задіяти мою магію, Айрон навчив мене кількох заклинань і показав жести, з його допомогою я зробила те, що він хотів, змусила піднятися в повітря камінчик, а тим і брилу. Айрон був задоволений таким результатом, а мені ніби чогось не вистачало. Це як почати їсти шалено смачну цукерку, сповістити про слиновиділення за нею, та надкусити всього крихітний шматочок, а потім цю цукерку заховати. Приблизно так я себе почувала, бо магію вітру хотілося задіяти зовсім по-іншому. І зовсім в інших масштабах. Склалося враження, що краще б я взагалі не закликала зараз магію вітру для підняття якихось кількох камінчиків. Загалом якось так.

Володар був зайнятий мейсорами. У замок повертався пізно вночі, вранці ми не бачилися, а весь обідній час, аж до вечері, я проводила з Айроном. У мене навіть склалося враження, що він намагається за мною залицятися. Весь час показушнічає своєю магією переді мною. То квіти мені в руку впадуть, то фрукти... З Айроном я проводила дуже багато часу. Іноді маг повітря запрошував мене прогулятися, навіть не заїкаючись про те, що це для уроків з вивчення його стихії. У мене навіть почали закрадатися сумніви, що він не хоче, щоб я глибше заглиблювалася в магію його стихії, але і він і я, прекрасно відчували, що якщо я захочу, то швидко пізнаю всю суть магії стихії повітря.

Так тривало три дні. Айрон був дуже ввічливий зі мною. Час проводити з ним мені подобається. Та й зрештою, це краще, ніж сидіти в чотирьох стінах. Завтра мені Айрон обіцяв щось типу екскурсії замком його Величності.

Я вже готувалася до сну, як до мене прийшла моя ічіра. Вона сповістила мене, що Володар хоче бачити мене, тож вона прийшла швидко мене переодягнути, щоб потім супроводити до тронної зали.

Я спочатку зраділа, але потім здивувалася, що його Величність дозволяє так пізно вимагати моєї присутності. Адже як я розумію, це неввічливо або не пристойно... але впиратися не стала. Я сама хотіла вже побачити Данте. Цей чоловік сколихнув мої почуття. І про нього та його палкі поцілунки я думаю останнім часом.

У будь-якому разі ічіра допомогла мені швидко зібратися і вже вела мене довгими коридорами. Запримітивши високі масивні дводвертасті двері до тронної зали, ічіра відкланялася і втекла, далі дорогу я знаю. Підійшла до дверей і застала Верховну раду в повному складі, що виходила мені на зустріч, голос Айрона я чула ще в тронному залі. Рада Верховних ввічливо привіталася зі мною в поклоні і всі троє магів постаралися швидко сховатися з моїх очей.