Юджи - Ірина Муза
А далі Айрон почав розповідати про свою стихію. Магія повітря всебічна. Багато хто використовує її на зразок телекінезу. Рухаю предмети, використовують для польотів, для захисту, для будівництва та оборони. Її справді можна використовувати в багатьох напрямках. А далі Айрон почав показувати приклади. Із сусідньої квіткової галявини зірвав квіти й акуратно вклав їх мені в руки. І це він зробив так просто, невимушено, помахом кількох пальців, немов струни перебирав. Далі я відчула невеликий поштовх і була піднята в повітря, тільки на відміну від воронки Кадмуса, мене м'яко підняли в повітря на невелику відстань від землі, щоб не злякалася. У Айрона ці маневри виходили дуже легко, навіть невимушено і використовував він лише кілька жестів. Мабуть, у нього зовсім інший рівень магії. Не дарма ж він був Верховним магом. Можу тільки уявити, як добре він володіє стихією.
Ну а далі він перейшов до більш серйозних речей. Додаючи помахи руки і щось примовляючи навколо мене розігрався справжній хаос. Айрон показав невеликий шматочок сили своєї стихії. Старі товсті дерева недалеко від нас, він помахом руки вирвав із землі прямо з коренем, і мені щиро шкода було дерево. Воно стільки років стояло і так глибоко вросло корінням, Айрон же буквально помахом руки вирвав дерево з відростками. Причому дерев було кілька для прикладів. А потім, мабуть, щоб вразити, він підняв у повітря величезні валуни каміння, закружляв їх у повітрі по колу і поставив прямо переді мною, додав ще кілька каміння і приземлив їх прямо переді мною. Причому камінням він мене закрив. Я не встигла збагнути, як камені приземлилися попереду мене, за спиною і з боків. Я опинилася в пастці, і такий маневр його я зрозуміла. Властивості його магії дуже багатогранні і цього для мене на перший час, для презентації його можливостей має вистачити. А я не могла не погодитися.
І ось почалося найцікавіше, дійшла черга до мене. Ми обидва сіли на зелену траву в позу лотоса, Айрон попросив мене заплющити очі й зосередитися. Потім поклав переді мною невеликий камінчик.
- Спробуй його підняти. Зосередься. НЕ думай ні про що зайве. Почуй вітер, відчуй його порив, подумки спробуй змусити рухатися потік туди, куди потрібно тобі. - спокійним ледь чутним голосом говорив Айрон, і я чесно намагалася зробити те, що він радив. Заплющила очі, зосередилася на цьому камінчику, і намагалася почути, як шумить вітер. Але нічого не сталося. Може я не зовсім повірила в це. Я розплющила очі й розчаровано подивилася на Айрона.
- Нічого, ні в кого не виходить із першого разу. Давай спробуємо ще раз. Тільки цього разу, спробуй звернутися до себе самої. Зазирни в себе, поклич магію, що всередині тебе. Я бачив, і я знаю, що вона в тебе є, і як я бачив, не слабка... Тобі просто треба зрозуміти, як нею користуватися. Тому, цього разу, справді змусь магію підкорятися тобі! - трохи суворіше сказав Айрон і серйозно подивився на мене. Його слова ще більше надихнули мене, і я старанно заплющила очі, довго мружилася, але, як і раніше, нічого не відбувалося.
- Нічого, не засмучуйся. Зрештою ти всього лише Лейла. Я вже й не пам'ятаю, коли зустрічав мага-дівчину. Може, твоя магія не така, як була б у мага-чоловіка, якби ти була ним. Може потрібен час... - а ось ці слова мене конкретно розлютили, я зі злом в очах подивилася зараз на Айрона. Злість наситила мене всю, хвиля пройшлася по всьому моєму тілу, я відчувала раптовий приплив величезної сили, я захотіла показати, що я не тільки якийсь камінчик здатна підняти. Я намагалася змусити вітер підкорятися мені і підняти в повітря цього нахабного мага, в якийсь момент біла пелена з'явилася перед очима і явище це було не довгим, буквально на кілька секунд. Тіло Айрона блискавично підняло вгору і закрутило в сірому повітропроводі, потім він просто завмер і завис над землею. Я побачила страх у його очах, а мене ніби перемкнуло. Я часто заморгала, почула важке приземлення, потім я побачила Айрона на землі, він мав переляканий і безглуздий вигляд.
Айрон труснув головою, а потім з гордим виглядом піднявся з землі. Також гордо піднявши підборіддя, він прибрав зі свого вбрання рештки землі й трави, і лише потім спромігся подивитись на мене, та й то, погляд такий зверхній, наче не він щойно стояв переді мною навкарачки. До речі, що взагалі сталося?
- Я приношу свої найглибші вибачення, я в жодному випадки не бажав образити вас Лейла, - він шанобливо схилив переді мною голову, - це була лише перевірка твоєї прихильності до магії, і як я тепер з'ясував, твоя магія активізується від сильних емоцій. У всякому разі твій гнів, показав мені твої можливості, і сила твоя мене трохи турбує. - спантеличено озвучив він, - гадаю, на сьогодні цього достатньо, йдемо, я проведу тебе до твоєї кімнати. - Айрон порівнявся зі мною і продовжив свою розповідь про можливості мага вітру і, як я зрозуміла, до того, що сталося напередодні, він повертатися не хотів, принаймні сьогодні. Я не стала наполягати, почувалася трохи ніяково, хоч і не зрозуміла від чого.
Айрон провів мене в кімнату і залишок для я провела там. Ічіра приносила мені вечерю й обід. А я все прокручувала в голові те, що трапилося. Зізнаюся чесно, закликати магію повітря зараз мені більше не хотілося. Довго просиділа у ванній кімнаті і Лікея вже два рази приносила гарячу воду, підливала мені з глечика, щоб моя вода була теплою. Я сподівалася, що ванна мене розслабить і я засну швидко, але на сон мене не хилило. Химерно висушивши мені волосся досі незрозумілим для мене предметом, Лікея побажала мені доброї ночі й залишила саму.
За моїми відчуттями була давно за північ. От тільки сон так і не йшов до мене. Важко заснути, коли думки плутаються в голові. Магія повітря поступово відходить на другий план, коли я згадую про вчорашній поцілунок. Губи палають лише від спогадів, як наші язики перепліталися між собою в пристрасному і трохи жорсткому поцілунку. Ще хвилина таких роздумів і я точно загорюся.
Виходжу на балкон і спершись об перила вдивляюся в темряву. Намагаюся зараз ні про що не думати. Як раптом мені стають чутні голоси. Мені невимовно щастить, це знову Айрон і Данте.
