Юджи - Ірина Муза

- Давай сміливіше, у нас не так багато часу, підходь до свого замку, придивись, зніми заклинання! - наполягає старенька, а я, переборовши себе, все ж роблю кроки. Згадка про те, що Володар уже наближається, грає на руку Герліні, страх підбурює мене діяти.

Підійшла до решітки і хвилини дві на неї дивилася, але так нічого і не відбувалося, я змушувала себе зосередитися, але, як і раніше, нічого не відбувалося.

- Володар закликає портал... У нас максимум хвилин 15-20. - я як уявила, що він ось так задіявши свій вогонь, зверне його на мене, страшенно злякалася, очі накрило білою пеленою, я знову побачила мільйони різних ниток, що обвиті між собою, вони особливо скручені та спрямовані до камери, це розмаїття заклинань збивало, але я внутрішньо відчувала, що треба зосередитися на тому, що мене конкретно цікавить, подивилася туди, де був замок камери, та побачила три клубки пов'язаних ниток, ці клубки переплетені між собою. Вперше бачу саме таке. У випадку з Кадмусом і тими чоловіками, клубок був лише один, а тут їх три ще й переплетені між собою.

На диво навіть тут я чітко бачила, яка нитка пов'язує все це воєдино. Рука сама потягнулася і я вивільнила з легкість. Потрібну мені нитку, всі три клубки самі собою розпалися і зникли, я різко заморгала, намагаючись позбутися пелени. Схоже це мій зір вмикається від моїх сильних емоцій,

- Дивно, ти справді бачиш магію в первозданному вигляді. Бачиш її складові, це чудово. Хотіла б і я так само. - із захопленням промовила Герліна.

- Сміливіше, дівчинко. Відкривай свою камеру і приступай до мого замку, а я поки розповім тобі те, що обіцяла. - надихала мене Герліна і почала розповідати, що зараз у цій фортеці присутній лише один вартовий, бо, як і казали раніше, тут охороняти нічого, тому однієї людини цілком достатньо. Сам страж стоїть на вході, тож піднявшись із підземелля, я не повинна буду зустріти перешкод. І щоб не бути поміченою вартовим, мені потрібно вийти на інший бік фортеці. До мертвого лісу. Далі вона розповіла, що мені знову потрібно буде потрапити на перше узбережжя, у село Глюколд, знайти там старого Ніла і в нього на деякий час сховатися.

Поки Герліна все це мені розповідала, я, не побоюючись більше магічного замку, вийшла зі своєї камери і стала біля замку Герліни.

- А як мені потрапити в це село. Я так зрозуміла ми на другому узбережжі, а мені потрібно на перше?

- Через мертвий ліс, коли ти його пройдеш, то мусиш побачити галявину, там два портали, які працюють тільки в один бік безперервно. Твій портал ближче в праву сторону. - пояснює вона, а мене все ще обурює один нюанс.

- Що значить, через мертвий ліс? Ви сказали, що цей ліс зачарований і що всі закляття створені для того, щоб убити мене? - не зовсім зрозуміла я

- Для тебе подібне місце взагалі не повинно бути проблемою, але оскільки ти не знаєш своєї сутність, то краще б тобі скористатися магією чотирьох стихій. Всі ті закляття на них тримаються. Та й узагалі мертвий ліс лякає здебільшого своєю ілюзією, що тримається на страху людському. Якщо ти надто піддасишся емоціям, то я навіть не уявляю наслідки. А взагалі я розповім тобі як пройти його якщо ти почнеш виконувати умови нашої угоди. Я майже все тобі розповіла. Відкривай тепер і мій замок! - буденним тоном сказала Герліна, мабуть вона зовсім не сумнівається, що я її випущу.

- Гаразд, зараз, мені потрібно налаштуватися...- зробила я важкий видих і заплющила очі. Цього разу в мене вийшло все без емоцій страху. Я знову побачила нитки і зосередила свою увагу перед собою. ТЕ, що я бачила, мені дуже не сподобалося. Камера Гелени майже вся оповита клубками закляття. Що б це не було, але схоже ці закляття були створені, щоб стримати її в цьому місці. Щойно я подивилася на те місце, де мала стояти Герліна, я жахнулася. Замість Герліни я бачила темну сутність, на ній яскраво виділялися ті самі браслети, тільки браслети ці являли собою нескінченне з'єднання клубків, що кругом обвивали руки і ноги Герліни. Кожен браслет складався з кількох десятків маленьких клубів. Захопившись побаченим, я навіть не намагалася розглянути, де знаходиться та нитка, що звільнить закляття. Нехай я не розумію своїх здібностей до кінця, але я точно знаю, що це дуже сильне заклинання, і зрозуміло, що саме ці браслети зараз стримують її.

- Хто ти така? - я швидко заморгала, проганяючи білу пелену зі своїх очей і зробила два кроки назад, зі страхом подивилася зараз на Герліну.

- Мені ось навіть самій цікаво, що ж ти там таке побачила, що зараз так на мене дивишся. Що ти там розгледіла? - голос її змінився і зараз ще й звучав моторошно.

- Нічого конкретного, просто заклинання, мене просто вразила їхня кількість, що зібрана в твоїх браслетах. Хто ти така і що зробила, що застосували таку сильну магію, щоб тебе стримати? - моє запитання одразу не сподобалося Герліні. Її вираз обличчя зараз справді лякав.

- Це тебе вже не стосується! Роби, що обіцяла! - зло прошипіла вона, а я лише ще більше кроків назад зробила.

- Вибач, але не можу! Досить мені Кадмуса... - знаю, що чиню не чесно, адже ми домовилися, але думаю, що вчинила я зараз правильно. Не спроста її сюди посадили... хоча точно так само можна і про мене сказати. Ні. Я це я, а вона... блін.

- Відкрий цей клятий замок! - мій потік думок перервав грізний випад Герліни, вона ще й до решітки підповзла, виглядала моторошною зараз.

- Ні! - замотала я головою.

-- Ах ти дівка погана! - Герліна почала проклинати мене і бурмотіти всі ці прокльони з моторошним виразом обличчя. Мабуть, нічого з озвученого нею на мені не спрацювало і тоді вона закричала.

- Страж! Страж! Втеча! - стала кричати Герліна не своїм голосом. Я злякалася і тут же помчала з темниці на верх.

Я вже завернула до дверей, коли почула, як страж побіг у підземелля. Чорт, у мене просто немає виходу.

Я щодуху побігла до мертвого лісу. Страх керував мій. А ще те, що, поговоривши з Герліною, страж кинеться мене наздоганяти.