Юджи - Ірина Муза

Айрон запропонував мені стілець, на який я одразу ж сіла, сам Айрон не знімав із себе маску серйозності протягом усього часу. Говорив він усе чітко і по справі. Зайвих слів від нього не дочекаєшся.

- Отже, пані лейло, я викликав вас, щоб уточнити слова мага вітру Кадмуса Ірвіна. Він стверджує, що ви втекли з обряду привласнення, через ліс, там побачили портал і на свій страх і ризик кинулися до нього, ваш наречений просто пішов за вами. Зараз він вимагає вашої покори і завершення ритуалу. - ах, покори...я зло покосилася на Кадмуса

- Ви підтверджуєте його слова? - з незворушним обличчям запитав Айрон

- Ні! - одразу випалила я, - Тобто, не з усім так... - спочатку мене обурила брехня Кадмуса, а його наміри щодо мене були неприйнятні і вже дуже дратували мене. І я не збиралася підтримувати Кадмуса в його брехні і насильно виходити за нього заміж.

- Графе Айроне, дозвольте уточнити... - Кадмус розплився в солодкуватій усмішці, але його нервозність його видавала. Складалося враження, що тут і зараз, прямо доля його вирішувалася... хоча, хто знає, може так воно й було.

- Досить! - Айрон підняв свою долоню, припиняючи словесний потік Кадмуса, той замовк.

- Кадмус Доле іф Ірвін, маг повітря з клану Бронів, я сповіщу вас про вашу участь, щойно проясню всі деталі. Зараз же ви вільні! - Боже, ось це гордовитий погляд, Айрон так велично тримався, уся його промова, точніше те, як він викладав свої запитання, викликала в мені повагу до цієї людини.

Які дивні тут у них імена все таки. Кадмус Ірвін мною сприймаються простіше.

Проте, Кадмус різко відсунув стілець і став іти на вихід. На мене більше не дивився. Ну й добре.

- І Кадмус...-гукнув його Айрон наостанок, - не раджу робити дурниці! Скористайтеся даним вам часом мудро. - порадив граф, і Кадмус кулею вилетів із кабінету, так нічого й не відповівши, схоже, він розумів, що його справи скоро підуть не дуже.

Ми залишилися з Айроном самі. Він вальяжно відкинувся на стільці. Одна рука його була на столі. Ми не змовляючись подивилися один на одного. Айрон знову дивився на мене вивчаючи, щось зрозумівши про себе, він посміхнувся і почав постукувати пальцями по столу. Ну ось. Зараз дійде черга і до мене.

- Отже, Лейла Ніколь... можу я почути вашу версію того, що відбувається! - знову посміхнувся він, дивлячись на мене грайливо і з якоюсь зацікавленістю. Зараз настрій графа круто змінився. Він більше не здавався таким серйозним, а ця його поведінка зовсім збивала мене з пантелику.

-Це краще ви мені спочатку скажіть, ви навіть із лейлами так поводитеся? У якій камері ви мене тримали? Я що злочинниця? Злочин уже те, що ви садите дівчину в такі умови! - зла, холодна, голодна... все це трохи додало моєму стану істерії.

- Для мене немає різниці, в якому статусі дівчина... Лейла, ічіра чи навіть пані Володарка Володаря... якщо є причини підозрювати її у злочині. - знову абсолютно спокійним голосом відповів граф.

- А я так розумію, ти не звичайна Лейла? - запитально вигнув він одну брову, очікуючи відповіді.

- З чого ви взяли? - спробувала зробити своє обличчя якомога невимушеним.

- Та хоча б твій колір волосся... невже не помітила, що в нас у Мікенії не буває такого кольору, - та вже... не думаю, що з ним прокотить байка про далеку країну, з якої я прибула, і що там іще багато таких, як я.

Я мовчала і тихенько злилася, живіт зрадницьки заурчав, нагадуючи мені, що їсти я останнім часом не дуже-то й добре.

- Як би там не було, ви не мали права так зі мною поводитися! - зі злістю випалила я. Насупилася, і здавалося мені, що якщо він і далі злитиме мене, я встану і надаю йому по його через чур нахабній фізіономії...

- Від чого ж! Я досі так і не зрозумів, хто ти така! - граф перекинув свою ногу на іншу і знову гордовито подивився на мене, - Я все ще чекаю відповіді, і раджу не брехати. Я відчую твою брехню і цим ти зробиш своє становище ще гіршим.

Довго думала, дивилася і хмурилася на графа, все ж таки довіра в цьому світі хитка. Сьогодні я розповідаю Айрону про себе все, а завтра він теж захоче на собі одружити. Злегка труснула головою відганяючи не позитивні думки і все ж розповіла, що я зовсім не з цих земель. І що я й гадки не маю про те, як тут узагалі люди живуть.

Усю мою розповідь Айрон хмурився і сидів, невдоволено схрестивши руки на грудях. Складалося враження, що він не повірив жодному моєму слову.

- Ще скажи, що у вашому світі магії немає! - зі знущанням вимовив він. Звісно, ні. І я якось не помітила, коли ми на ти перейшли, не подобається мені його нахабство...

- Я кажу правду, і мені не подобається, що ви поводитеся так, ніби я в чомусь винна. Я просто хотіла допомогти. - Айрон просто хмикнув і не сказав ні слова.

- Давай ка я поясню тобі, як усе виглядає з боку! - Айрон різко піддався вперед і оголив свої зуби, подарувавши мені не найприємнішу посмішку.

- Кілька днів тому через заборонений портал до нас потрапила якась особа. Ця особистість так само створила портал і привела на наші землі мейсорів. Ця чортова напасть, що може знищити нас усіх. А далі найцікавіше... з'являється незнайомка з іншого світу, яка випадково опинилася не в тому місці і не в той час. Випадково звільнила порушника закону і допомогла йому уникнути своєї сумної долі за свій проступок... - так, так, так. Щось я починаю розуміти куди він хилить. Мені це вже не подобається...

- Взагалі-то, так і було!!! Я не обманюю тебе... вас! - почала я, але мене перебив різкий удар. Айрон, звузивши брови, стукнув кулаком по столу. Це було несподівано.

- Ну досить! - моє серце опустилося зараз до п'ят, я реально злякалася, - Завтра сюди прибуде Володар. Він вирішить, що робити з тобою. Але як показує практика, - він уїдливо усміхнувся... - зазвичай, від таких як ти, залишається лише попіл! Його високість, може спопелити навіть потенційного обвинуваченого. Він вважає, що так проблема вирішиться швидше. У твоєму ж випадку... мейсори... від них дуже важко позбутися, а життів вони забирають багато і швидко. Читав про них, коли вчився. Вистачило всього два мейсори, які, розмножившись, знищили цілу планету протягом кількох місяців.