Секрети Лос-Анджелеса - Джеймс Еллрой

Бад підійшов ближче.

— Я була в будиночку Екслі на озері Ерроугед, — промовила вона. — Він обіцяв, що не буде мене діставати, але раптом приперся й ну мене вмовляти пройти той допит під наркотиками. Я відмовилася. Ти в курсі, що ти — єдиний чоловік на ім’я Венделл Вайт у Центральному районі?

Бад поправив їй капелюшок, заправив шматок вуалі, що вибився з-під крис.

— Як ти сюди дісталася?

— На таксі. Екслі дав мені сотню баксів — хоч якась від нього користь. Офіцере Вайт, я не хочу про це згадувати.

— Мила, ти вже згадуєш. Ходімо, я тебе десь влаштую на нічліг.

— Я хочу залишитись з тобою.

— У мене є лише одне розкладне ліжко.

— Мені вистачить. Я уявлятиму, ніби у мене знову перший раз.

— Тобі треба отямитися. Знайдеш собі хлопця з коледжу…

Інес підвелася раптом.

— А я вже почала було йому довіряти.

Бад відчинив двері. Перше, що він побачив, — неприбране ліжко й сліди минулонічної Керол на ньому. Інес впала на ліжко і вже за кілька секунд вимкнулася. Бад укрив її ковдрою, а сам влігся у передпокої, підклавши замість подушки під голову піджак. Засинав він дуже повільно, без кінця прокручуючи в голові події сьогоднішнього тривалого дня. Заснув він, уявляючи Лінн Брекен; прокинувшись на світанку, він виявив, що Інес, згорнувшись клубочком, спить поруч із ним.

Не стане ж він її проганяти.

Розділ 31

Він розумів, що спить, але нічого не міг вдіяти. Усе здригався і здригався без кінця.

Він знову і знову бачив Інес, яка повторювала ті самі прикрі слова: «Боягуз», «Пристосуванець», «Ти використовуєш мене заради своєї кар’єри, а він помстився за мене, хай навіть і вдвічі тупіший за тебе і без багатого татка за спиною». Він спершу дав їй піти й лише потім кинувся навздогін: полетів у Лос-Анджелес, до будинку родини Сото. Троє братів-пачуко Інес явно не були раді його бачити, а батько взагалі видав: «Дочки в мене більше немає».

Раптом задзвонив телефон. Ед підстрибнув у ліжку і схопив слухавку:

— Екслі слухає.

— Це Боб Ґаллодет. Можеш мене привітати.

— З чим? — остаточно прокидаючись, відповів Ед.

— Склав іспити, які мене зробили одночасно повноцінним юристом і слідчим під командуванням окружного прокурора. Як тобі?

— Ну вітаю. І ти мені заради цього зателефонував о восьмій ранку?

— Саме так, слухай уважно. Минулого вечора один юрист на ім’я Джейк Келлерман зателефонував Еллісу Лоу. Він представляє двох свідків, братів, які заявили, що можуть довести зв’язок між Кеткартом і Мікі Коеном. На їхню думку, це може допомогти розв’язанню справи «Нічної сови». На них висить обвинувачення за торгівлю бензедрином, але Елліс обіцяв у разі плідної співпраці відмазати їх від цього, а також пом’якшити можливі звинувачення, що можуть з’явитися у процесі розслідування їх зв’язків із «Нічною совою». Ми зустрічаємося за годину у готелі «Мірімар» — брати, Келлерман, ти, я, Лоу та Расс Міллард. Дадлі Сміта не буде. Це наказ Тада Ґріна — на його думку, для такої роботи краще підходить Міллард.

Ед вистрибнув з ліжка.

— Хто такі ці брати?

— Пітер та Бакстер Енґлеклінґи. Чув про них?

— Ні. Це буде допит?

— А тобі лиш би допит, — засміявся Ґаллодет. — Ні, Келлерман зачитає підготовлену заяву, і ми з Лоу вирішимо, чи варто залучати хлопців до судового процесу. Я зустріну й швиденько уведу у курс справи. На парковці готелю «Мірімар» за сорок п’ять хвилин, домовилися?

— Буду.

Рівно за сорок п’ять хвилин Ґаллодет зустрів його у вестибюлі готелю — ніяких рукостискань і балачок, він перейшов просто до справи.

— Хочеш знати, що нам уже відомо?

— Валяй.

— Усі зібралися, чекають тільки нас, — на ходу розповідав Боб, — навіть стенографістка приїхала. Піт і Бакс Енґлеклінґи, тридцяти шести і тридцяти двох років, мешкають у Сан- Бернардіно, такі собі бандитики, думаю, якщо напружиш пам’ять, то пригадаєш їх. Обидва ще на початку сорокових відсиділи в колонії для неповнолітніх за торгівлю марихуаною й відтоді більше не світилися, якщо не брати до уваги арештів за