Мовчання ягнят - Томас Харріс

Він чув, як Пембрі став позаду нього. Пембрі обмацав його зап’ясток, перевіряючи, чи він не намилений. Пембрі обмацав другий зап’ясток, перевіряючи, чи він не намилений. Пембрі затягнув наручники. Він пішов до стола по ключ від камери. Крізь звуки піаніно Лектер розчув дзеленчання кільця, на якому висів ключ, коли Пембрі діставав його з шухляди. Тепер він повертався, йшов крізь звуки, розсував повітря, в якому роїлися кришталеві ноти. Цього разу з ним прийшов Бойл. Доктор Лектер чув, як вони утворювали пробої в музичному відлунні.

Пембрі знову перевірив наручники. Доктор Лектер відчував запах від дихання Пембрі позаду себе. Тепер Пембрі відімкнув камеру й прочинив двері навстіж. Зайшов Бойл. Доктор Лектер повернув голову. Здавалося, що кімната перед його очима рухається дуже повільно, а деталі напрочуд чіткі: біля стола Бойл збирав розкидане приладдя від вечері Лектера, роздратовано кидаючи його на тацю. Магнітофон, у якому крутиться касета, серветка біля ніжки стола, прикрученого до підлоги. Крізь ґрати доктор Лектер краєм ока побачив внутрішній бік коліна Пембрі та вершечок палиці, що звисала з його пояса, поки охоронець стояв перед камерою та тримав двері.

Доктор Лектер знайшов замкову шпарину в наручниках, вставив ключ і провернув. Він відчув, як браслет на зап’ястку спружинив і відімкнувся. Він переклав ключ до лівої руки, знайшов шпарину, вставив ключ і провернув.

Бойл нахилився по серветку на підлозі. Швидко, наче кайманова черепаха, що клацає щелепами, один із браслетів замкнувся на зап’ястку Бойла, і, поки той переводив вибалушене око на Лектера, другий браслет замкнувся на прикрученій ніжці стола. Унизу опинилися ноги Лектера, які рушили далі до дверей; Пембрі спробував скочити в камеру, але плече Лектера вдавило в нього залізні двері; Пембрі потягся за «Мейсом» на поясі, але рука затислася між тілом і дверима. Лектер схопив палицю за довгий кінець і смикнув угору. Затягуючи за допомогою цього важеля пояс навколо Пембрі, він ударив наглядача в горло ліктем і вгризнувся зубами в обличчя Пембрі. Пембрі спробував відбитися від Лектера руками, поки зуби рвали його ніс та верхню губу. Лектер трусив головою, наче пес-щуролов, а потім витяг із-за пояса Пембрі палицю. Тепер у клітці заволав Бойл, він сидів на підлозі та відчайдушно намагався витягти з кишені ключ від наручників, але не зміг добре вхопити, випустив, потім знов підібрав. Лектер ударив кінцем палиці в живіт Пембрі, тоді в горло, і наглядач повалився на коліна. Бойл просунув ключ у шпарину в наручниках, він усе волав, а Лектер уже сунув до нього. Лектер заткнув Бойла приском із «Мейса» і, поки той хрипів, зламав його випростану руку двома ударами палиці. Бойл спробував залізти під стіл, але, засліплений «Мейсом», поповз в інший бік, і забити його до смерті п’ятьма прорахованими ударами було дуже легко.

Пембрі вдалося сісти, він плакав. Доктор Лектер поглянув на нього згори вниз, посміхаючись червоною посмішкою.

– За вашою командою, офіцере Пембрі, – сказав він.

Палиця свиснула, описавши коротку дугу, опустилася – чпок! – на потилицю Пембрі, і він забився в конвульсіях, наче оглушена риба.

Пульс доктора Лектера перевалив за сотню від фізичних вправ, але скоро вповільнився до норми. Він вимкнув музику та прислухався.

Він вийшов до сходів та знову прислухався. Він вивернув кишені Пембрі, знайшов ключ від столу та відімкнув усі шухляди. У нижній шухляді лежала табельна зброя Бойла та Пембрі, пара револьверів під «38-й спеціальний». Що краще, у кишенях Бойла він знайшов кишеньковий ніж.

Розділ 37

У фойє набралося повно поліцейських. Була шоста тридцять вечора, караульні з зовнішніх постів щойно звільнилися, як це відбувалося кожні дві години. Заходячи з морозного вечора у фойє, чоловіки гріли руки біля кількох електричних обігрівачів. Деякі з них поставили гроші на баскетбольний матч команди «Memphis State», який тривав саме в цю мить, тож їм кортіло дізнатися, як точиться гра.

Сержант Тейт не дозволив вмикати у фойє радіо, але якийсь офіцер мав із собою «Вокмен»[161] і заткнув одне вухо навушником. Час від часу він повідомляв рахунок, але не досить часто, щоб вдовольнити всіх, хто зробив ставки.

Загалом у фойє перебувало п’ятнадцять озброєних поліцейських і ще двоє тюремних наглядачів, які мали змінити Пембрі та Бойла о сьомій вечора. Сержант Тейт сам із нетерпінням чекав кінця варти, коли мала прийти зміна 23:00—7:00.

На всіх постах було тихо. Жодні психи, що телефонували з погрозами, не виконали своїх обіцянок.

О шостій сорок п’ять Тейт почув, що ліфт рушив нагору. Він побачив, як по диску над дверцятами поповзла бронзова стрілка. Вона спинилася на п’ятірці. Тейт оглянув фойє.

– Суїні що, подався нагору по тацю?

– Ні, я тута, сержанте. Ви не хоч’те подзвонити й спитати, чи вони закінчили? Мені вже час іти.

Сержант Тейт набрав три цифри й прислухався.

– Зайнято, – сказав він. – Піди нагору та подивись.

Він повернувся до свого журналу, який заповнював для нічної зміни. Патрульний Суїні натис кнопку ліфта. Той не опускався.

– Замовив собі на вечерю ягнятину на кістці, з кров’ю, – мовив Суїні. – То що ж він на сніданок захоче, якусь йобану звірину з зоопарку? І хто її ловитиме? Суїні.

Бронзова стрілка над дверима зависла на п’ятірці. Суїні почекав іще хвилину.

– Що за лайно? – сказав він.

Десь над ними прогримів 38-й калібр, відлуння пострілів прокотилося вниз кам’яними сходами, два – одразу, згодом третій.

Сержант Тейт – на ногах після третього пострілу, у руці рація:

– ПУ, на горішньому поверсі вежі постріли. Зовнішні пости, будьте напоготові. Ми піднімаємося.

У фойє крики й товкотнеча.

Тоді Тейт помітив, що бронзова стрілка зрушила. Вона вже була на четвірці. Тейт загорлав крізь гомін:

– Стривайте! Подвоїти кількість вартових на зовнішніх постах, перший загін лишається зі мною. Беррі, Говарде, прикрийте цей йобаний ліфт, коли він спуститься…

Стрілка зупинилася на трійці.

– Перший загін, вирушаймо. Не проходимо повз жодні двері без перевірки. Боббі, надвір – бери дробовик і жилети та неси їх нагору.

Подумки Тейт уже підіймався першим прогоном. Обережність змагалася з жахливою потребою допомогти офіцерам нагорі. Боже, не дай йому вибратися. Ми ж без жилетів, от лайно. Йобані тюремні недоглядачі.

Офіси на другому, третьому та четвертому поверхах мали бути порожні й замкнені. Пройшовши крізь офіси на всіх цих поверхах, можна було потрапити з вежі в головну будівлю. А на п’ятому поверсі – ні.

Тейт пройшов чудову школу SWAT[162] у Теннессі, тож він