Помста професора Моріарті - Джон Едмунд Гарднер

Ангус Мак-Криді Кроу, ледве вірячи почутому, кивнув.

— Крім того, — повів далі Холмс, — мушу застерегти вас: ви не повинні розголошувати ваше джерело інформації. Маю на те особисту причину, яку, звичайно, свого часу поясню. А тому зараз мені потрібно, аби ви заприсяглися, що приймаєте пораду й жодній душі не відкриєте, що маєте доступ до моїх очей, вух та думок.

— Звичайно, даю вам слово, Холмсе. Урочисто присягаюся!

Кроу був такий здивований раптовою зміною намірів Холмса, що ледве стримував бажання засипати його запитаннями. Але розумів, що робити цього не варто.

— Хоч яким це може здатися дивним, — знову заговорив Холмс, серйозно дивлячись на Кроу, — я опинився у скруті. Є певне коло людей, яких я маю захищати. В той же час повинен виконувати свої обов'язки як англієць… Прошу пробачення у вас, вихідця з півночі. — Він коротко посміхнувся власному зауваженню, і, зігнавши посмішку, докинув: — Таке грубе порушення закону та серйозна образа королівської особи залишають мені дуже невеликий простір для маневру. Отже, як ви добре розумієте, маю обмаль часу для офіційних розслідувань. Тим часом, любий Кроу, мої спостереження говорять мені, що ви, мабуть, найкращий серед найгірших, а тому, не маючи вибору, я звертаюся до вас.

Запала ніякова мовчанка, і Кроу вже розтулив був рота, аби дати відповідь на образливе зауваження Шерлока Холмса, але, перш ніж устиг убрати свою думку в слова, великий детектив рішуче заговорив знову:

— Тепер до справи. Маю запитати вас про дві речі. По-перше: чи доводилось вам перевіряти банківські рахунки? Й друге: ви бували в беркширському будинку?

— Я не знаю ніяких банківських рахунків і ніколи не чув про беркширський будинок, — збентежено відповів Кроу.

— Я так і думав, — посміхнувся Холмс.

Як з'ясувалось, Холмс мав багату інформацію про особу Моріарті та його звички.

— Гадаєте, я не знаю про його жебраків, преторіанську гвардію, боксерів, рекетирів та владу, яку він має над членами свого клану? — запитав він.

Беркширський будинок, про який він запитував, був великий особняк, відомий ще як Стивентон-Голл, побудований на початку минулого століття біля невеликого селища Стивентона, приблизно на півдорозі між Фарингтоном та Уоллінгфордом, містами, в яких бували великі базари. Холмс виявив, що кілька років тому будинок купив Моріарті з єдиною метою — мати, в разі потреби, схованку.

— Бувши вами, я організував би щось на зразок пошукової групи, — порадив Холмс без найменшого натяку на жарт. — Хоча припускаю, що птахи давно вже покинули це гніздо.

Докладно пояснив Холмс і своє запитання щодо банківських рахунків. Уже кілька років, як йому були відомі кільканадцять рахунків, відкритих Моріарті в Англії на різні прізвища. Крім того, чотирнадцять чи п'ятнадцять рахунків за кордоном, головним чином у «Дойче-Банку» та французькому «Кредит Ліоне». Подробиці про вклади були занотовані на фірмовому аркуші паперу з видрукованими вгорі словами: «Великий північний готель». Був цей готель на Кінгз-Кроссі. Холмс вручив аркуш Кроу, і той із вдячністю його прийняв.

— Негайно приходьте, якщо вам потрібна буде моя допомога, — сказав Холмс. — Але, благаю, будьте обережні.

Трохи згодом, коли Кроу вже зібрався був іти, Холмс, якось сумно дивлячись на нього, додав:

— Притягніть негідника до відповідальності, Кроу. Це моє найбільше бажання. З яким задоволенням я зробив би це сам!..

Природжений поліцай, Ангус Мак-Криді Кроу глибоко поважав великого детектива й схилявся перед його талантом. Тому ця зустріч додала йому рішучості, й відтак вони обидва працювали в таємному союзі до остаточного краху професора Моріарті.

Хоча Кроу був заклопотаний думками про майбутнє одруження, та часу не гаяв. Того ж вечора він зайнявся банківськими рахунками, а також зв'язався з поліцією Беркшира.

Два дні по тому він, на чолі великої групи детективів та поліцаїв, здійснив облаву Стивентон-Голлу. Але, як і передбачав Шерлок Холмс, облава спізнилася. Свідчень того, що тут недавно перебував сам професор, не було, але після старанного огляду будинку та опитування місцевого населення не лишилося ніякого сумніву в тому, що дехто з прибічників професора мешкав тут зовсім недавно. Жили вони безтурботно, не криючись, а з Лондона до них часто приїжджали підозрілі відвідувачі.

В результаті, Кроу дійшов висновку, що принаймні п'ять осіб перебувало в Стивентон-Голлі постійно. Двоє з них навіть одружилися там, відкрито назвавши свої імена. Це були Алберт Джордж Спір та Бриджит Мері Койл. Церемонія шлюбу відбулась у місцевій церкві за всіма приписами. Ще про двох мешканців Стивентон-Голлу говорили: «великі й дужі», «модно вдягнені, але з грубими манерами» або «мов два брати». П'ятим був китаєць: він запам'ятався всім у цьому затишному сільському куточку ввічливістю та веселою вдачею. Не важко було здогадатись, що китаєць — то вже відомий Лі Чао. Алберт Спір також не був загадкою — високий, з перебитим носом і кривим рубцем на правій щоці від ока до рота. Кроу знав, що Лі Чао та Спір належать до четвірки, яку професор Моріарті любить називати своєю «преторіанською охороною». Слідів ще двох із цієї елітної четвірки — великого Піпа Пейджета та маленького Ембера — не було. Кроу гадав, що Пейджет після розгрому клану в квітні, можливо, десь принишк, але його непокоїло місцеперебування Ембера.

Двоє «великих і дужих» могли бути ким завгодно з прибічників професора, що лишалися з ним до його останньої зухвалої втечі мало не з-під носа в Кроу.

У коморі Стивентон-Голлу знайдено великі запаси харчів, з чого Кроу виснував, що цей добре злагоджений квінтет покинув будинок поспіхом. Більше жодних вартих уваги слідів не виявлено, крім, хіба, клаптика паперу з недбало надряпаним розкладом руху пароплавів з Дувра до Франції. Подальші розпитування показали, що китайця бачили на пароплаві за три дні до облави.

Майже всі банківські рахунки Моріарті в Англії було закрито, гроші з них знято протягом останніх двох тижнів. Залишився відкритим лиш один рахунок на ім'я Бриджмена в Національному банку Сіті: 3 фунти, 2 шилінги, 9 і 3/4 пенса.

— З усього видно, команда Стивентон-Голлу відбула до Франції, — сказав Холмс, коли Кроу розповів йому про наслідки облави. — Закладаюсь: вони приєдналися там до