Секрети Лос-Анджелеса - Джеймс Еллрой
— А загалом у нас нічого немає, — заговорив раптом Гетчер. — Ми разів зо двадцять прочесали усе, що могли, не знайшли жодних свідків, і до того ж у цих проклятих братів не було тут ніяких знайомих, яких можна було би потрусити. Ми задовбали вже всі лікарні, відділення реанімації, залізничні вокзали, аеропорти та автобусні станції у пошуках пораненого чоловіка — анічогісіньки. Якщо у братів і була записна книжка — вбивця її забрав. Ніхто нічого не бачив, ніхто нічого не чув. Як справедливо зазначив наш друг-експерт, нападника насправді цікавили негативи, і, можливо, — підкреслюю: можливо — наші вбивства пов’язані зі справою «Нічної сови», яку ви розслідували кілька років тому. У вас же була теорія про зв’язок із ринком розповсюдження порнографії, чи не так?
— Справді, була така версія, — відповів Дадлі, — але не підтвердилася.
— Зараз у лос-анджелеських газетах пишуть, що ви почали перегляд справи.
— Так і є.
— Капітане, мені дуже прикро, що ми не поділилися із вами інформацією раніше, але не ображайтеся. Скажіть, чи є у вас щось, що могло б допомогти нам у розслідуванні?
— Шеф Паркер доручив мені отримати для вивчення копію ваших матеріалів, — посміхнувся Дадлі. — Він пообіцяв також, що якщо ми знайдемо зв’язок із нашими вбивствами, то передамо вам стенограму свідчень братів Енґлеклінґів у квітні 1953-го.
— Ви казали, їх свідчення стосувалися порнографії, значить, це позв’язано із нашими вбивствами.
— Може бути пов’язано і з героїном, — відповів Дадлі, прикурюючи сигарету.
— Капітане, — фиркнув Гетчер, — якби наш розумник замочив цих двох через героїн, навряд чи він залишив би той пакунок у канапі.
— Так, а можливо, вбивця був справжнісіньким психопатом, якому з незрозумілих причин зірвало дах, коли він побачив негативи. Якщо чесно, мене зацікавила ця ниточка з героїном. Чи є у вас натяки на те, що брати Енґлеклінґи його виробляли або торгували ним?
— Жодних, — похитав головою Гетчер. — Так чи інакше, думаю, нашої справи це не стосується. А у вас не намалювалося нічого нового поверсії з порнографією під час перегляду справи?
— Ні, поки немає. Я вам подзвоню після того, як вивчу ваші матеріали.
— Капітане, — ледве стримувався Гетчер, — ви приїхали до нас, отримали купу важливої інформації і нічого не дасте взамін?
— Я приїхав сюди за наказом шефа Паркера, який пообіцяв, що ваша готовність співпрацювати з нами дуже допоможе вам у розкритті вашої справи.
— Ну так, триндіти — не мішки ворочати!
Напруження між ними зростало — Дадлі широко посміхнувся. Бад вийшов з будинку і став біля орендованого автомобіля.
Менш за все йому хотілося зараз устрягнути в якусь заварушку.
Вийшов Дадлі; Гетчер із медекспертом зачинили двері помешкання.
— Щось я тебе останнім часом не розумію, босе, — тихо промовив Бад.
— Це відколи, приятелю?
— Від учорашньої зустрічі із Гінтоном.
— Та ти мені вчора був як бальзам до рани, — засміявся Дадлі, — старий-добрий Бад. Це мене настільки втішило, що я ще раз переконався: нікого кращого для того особливого завдання, про яке я тобі казав, мені не знайти.
— Що за завдання?
— На все свій час.
— А що з Гінтоном?
— Сержант Венделл Вайт його настільки перелякав, що він поклявся поводитися добре, і ми його відпустили.
— Ага. А про що ви його питали?
— Приятелю, ти маєш свої таємниці поза роботою, ну, а я маю свої. Невдовзі я тобі все поясню.
Бада обсипало морозом.
— Ні, я хочу знати зараз, що кожен із нас переслідує у справі «Нічної сови». Зараз.
— Едмунд Екслі. Ми обоє хочемо його прищучити, чи не так, приятелю?
— Що?! — перелякався почутого Вайт.
— Едмунд Дженнінґс Екслі. Ти мрієш про помсту ще від «Кривавого Різдва», і заради цього дещо від мене приховуєш. Я люблю тебе й поважаю твої
