Секрети Лос-Анджелеса - Джеймс Еллрой

— Що ти… — пискнув Бад голосом маленького хлопчика.

— Ти завжди його недооцінював, так що послухай мене. Як людина Екслі гівна вартий, але як детектив він перевершив навіть мене. І Господь мені свідок, адже я змушений хвалити людину, яку зневажаю усім серцем. Домовилися? Тримаймо поки що при собі свої таємниці.

Йому знову зробилося спокійно.

— Ні. Просто поясни мені, що я повинен робити. Просто поясни.

— Поки що нічого, — засміявся Дадлі, — але слухай уважно. Я дізнався, що у травні цього року Тад Ґрін має намір вийти у відставку й перейти на службу в прикордонний патруль. Новим керівником детективів стане або Едмунд Екслі, або я. На боці Екслі невелика перевага, бо він ось-ось стане інспектором, до того ж Паркер краще до нього ставиться. Я збираюся використати деякі наші з тобою таємниці для того, щоби розкрити справу «Нічної сови» і вирватися вперед у цих перегонах, а заодно й знищити Екслі. Приятелю, потерпи ще трохи, і я тобі обіцяю: помста буде неминучою. Що вибрати?

Бад міг стати або на бік Екслі, або на бік Дадлі проти того ж таки Екслі.

Тут і думати нема чого.

Зовсім уже заспокоївшись, Вайт подумав, що Екслі в обмін на корисну інформацію все-таки обіцяв йому допомогти вийти на вбивцю повій.

— Босе, а бонус якийсь буде за участь?

— Тобі недостатньо знищення Едмунда Екслі?

— Так.

— Але ж ти розумієш: я вимагатиму повної відвертості. Мені потрібно не тільки те, що ти розповів Екслі, але й те, що накопав, але нікому не здав.

Господи Ісусе, та він все знає.

— Домовилися.

— Торгаш із тебе ще той, — розреготався Дадлі, — що ж, давай так: ставши шефом детективів я ініціюю масштабне розслідування за фактом численних і подібних вбивств.

— Згода, — подав йому руку Бад.

— Тримайся поки що подалі від Екслі, — сказав Дадлі, — і готуйся невдовзі знову навідатися до «Вікторії». Думаю, через день.

— Візьми машину, у мене ще є справи в Сан-Франциско.

Заплативши сорок баксів за таксі, Бад, не тямлячи себе від радості, помчав до мосту Золоті ворота. Оце так вдача: паршива угода, яка зберегла йому життя, і потім — чудова угода, яка дозволить йому перемогти. Його сповнювала радість: угода з Екслі дозволила йому вижити, угода з Дадом допоможе перемогти! У Екслі є інформація і пошарпаний життям Сміттє-Джек, а у Дадлі — неймовірної сили інтуїція. Оце так поворот сюжету: він збрехав свого часу Дадлі, сподіваючись знищити Екслі; через п’ять років той сам звертається до нього по допомогу у тій же справі: брехню пробачено, двоє копів — одна мета. Здалеку сяяв вогнями Сан-Франциско, в голові в нього лунав голос Дадлі Сміта: «Едмунд Дженнінґс Екслі». Від того, як він вимовляв ім’я їхнього спільного ворога, у Бада спиною сироти пробігли.

Проїхавши міст, він вийшов біля таксофона. Міжміський: номер Лінн, десять гудків, не відповідає. Дивно, вже 21:10, вона давно повинна була повернутися додому після допиту.

Він поїхав через усе місто до Відділу детективів Управління поліції Сан-Франциско. Начепив свій жетон, увійшов всередину.

Зі стрілок-вказівників на стінах стало зрозуміло, що Відділ вбивств на третьому поверсі. Скрипучі сходи, просторе приміщення. Двоє копів з нічної зміни потягували каву за столом.

Вони піднялися, підійшли, і молодший з них, побачивши жетон, сказав:

— О, Лос-Анджелес? Чимось можемо допомогти?

— Мене цікавить одне старе вбивство, — сказав Бад, — у нас сталося дуже схоже, і шериф попросив мене переглянути ваші матеріали.

— Капітана зараз немає, може, вранці зайдеш?

Старший із копів подивився його посвідчення.

— О, та ти ж той хлопець, що шукає убивцю проституток? Капітан нам якось казав про тебе, ти, мовляв, ще та скалка в дупі. То що, іще одну повію грохнули?

— Так, Лінетт Еллен Кендрік, вбивство сталося минулого тижня в окрузі Лос-Анджелес. Хлопці, дайте я прогляну справу. Десять хвилин — і ви мене в житті більше не побачите.

— Довбанувся? — сказав молодший. — Якби капітан хотів, аби ти читав наші матеріали, він би тобі запрошення надіслав.

— Хоча, — втрутився старший, — капітан наш ще той козел. Як звати вашу жертву і назвіть дату смерті?

— Кріссі Вірджинія Ренфро, 16 липня 1956 року.

— Гаразд, слухай сюди. Іди в